Євангеліє від Івана 21:1—25
Примітки
Коментарі
Діти. Або «малі діти». Грецьке слово пайдı́он (зменшувальна форма слова пайс, що означає «дитина») — це звертання, яке містить думку про ніжну прив’язаність і може означати батьківську турботу. Тут воно свідчить про дружбу.
Що поїсти. Або «риби». Грецьке слово просфа́ґіон трапляється у Грецьких Писаннях лише в цьому вірші. У небіблійних текстах це слово означає «те, що можна їсти з хлібом». Але тут воно міститься в запитанні, яке було поставлене рибалкам, тому, очевидно, стосувалося риби.
Учень, якого Ісус любив. Тобто учень, якого Ісус особливо любив. Це четверта з п’яти згадок про учня, «якого Ісус любив [або «особливо любив»]», чи про «улюбленого учня» (Ів 13:23; 19:26; 20:2; 21:7, 20). Загалом вважається, що ним був апостол Іван, син Зеведея, брат Якова (Мт 4:21; Мр 1:19; Лк 5:10; Ів 21:2; підстави для такого погляду наведено в коментарях до Ів 13:23; 21:20).
Роздягнений. Або «легко вдягнений». Вжите в оригіналі грецьке слово може означати «легко вдягнений; лише в спідньому одязі» (Як 2:15, прим.; див. коментар до Мт 25:36).
Приблизно за 90 метрів. Букв. «приблизно за 200 ліктів». Грецьке слово пе́хіс (перекладене як «лікоть» в Мт 6:27; Лк 12:25; Об 21:17) означає міру довжини, яка приблизно дорівнювала відстані від ліктя до кінчика середнього пальця. Ізраїльтяни зазвичай використовували лікоть завдовжки приблизно 44,5 см. (Див. глосарій, «Лікоть», і додаток Б14.)
Ісус звернувся до Симона Петра. Ця розмова відбулася невдовзі після того, як Петро тричі зрікся Ісуса. Ісус тричі запитав Петра про те, що той відчуває до нього, і після третього запитання «Петро зажурився» (Ів 21:17). В Ів 21:15—17 вживаються два різних грецьких дієслова — аґапа́о і філе́о, які українською перекладено як «любити». Ісус тричі запитав Петра, чи він любить його, а Петро тричі дав ствердну відповідь. Кожного разу, коли Петро запевняв Ісуса у своїй любові, Ісус звертав його увагу на те, що ця любов має спонукувати його духовно годувати і пасти тих, кого Ісус назвав своїми ягнятами, або «овечками» (Ів 21:16, 17; 1Пт 5:1—3). Ісус дав Петрові можливість три рази підтвердити свою любов, а тоді довірив йому обов’язок піклуватися про овечок. Так Ісус чітко показав, що простив Петра за те, що той тричі зрікся його.
Івана. В деяких стародавніх рукописах батько апостола Петра тут названий Іваном, а в інших — Йоною. В Мт 16:17 Ісус, звертаючись до Петра, говорить: «Симоне, сину Йони». (Див. коментар до Мт 16:17.) На думку деяких вчених, грецькі імена Іван та Йона — це різні форми одного й того ж єврейського імені.
Чи ти любиш мене більше, ніж це? Беручи до уваги правила граматики, грецький вислів, перекладений як «більше, ніж це», можна розуміти по-різному. Деякі вчені віддають перевагу варіанту: «Чи ти любиш мене більше, ніж цих інших учнів?» або «Чи ти любиш мене більше, ніж ці учні люблять мене?» Однак, найімовірніше, Ісусове запитання означає: «Чи ти любиш мене більше, ніж це?», тобто зловлену рибу або все, що пов’язано з рибальством. Отже, основна думка вірша, очевидно, така: «Чи ти любиш мене більше, ніж матеріальні речі чи якесь заняття? Якщо так, годуй моїх ягнят». З огляду на минуле Петра, це запитання було цілком доречним. Хоча Петро одним з перших став Ісусовим учнем (Ів 1:35—42), він не відразу покинув усе і пішов за Ісусом. Натомість Петро повернувся до рибальства. Через кілька місяців Ісус заохотив Петра залишити своє ремесло і стати ловцем людей (Мт 4:18—20; Лк 5:1—11). Пізніше, невдовзі після смерті Ісуса, Петро сказав іншим апостолам, що йде ловити рибу, і вони приєдналися до нього (Ів 21:2, 3). Тож, можливо, Ісус, ставлячи це запитання, звернув увагу Петра на необхідність прийняти остаточне рішення. Який вибір зробить Петро: присвятить своє життя рибальству, про яке нагадує зловлена риба, чи буде віддавати сили тому, щоб духовно годувати Ісусових ягнят, тобто послідовників? (Ів 21:4—8).
Любиш. Див. коментар до Ів 21:15.
Овечок. Грецьке слово проба́тіон, перекладене як «овечки» тут і у вірші 17,— це зменшувальна форма грецького слова, яке означає «вівці». У Грецьких Писаннях зменшувальна форма іменника часто вживається для того, щоб надати слову теплого емоційного забарвлення. (Див. глосарій, «Зменшувальна форма іменника».)
Утретє. Петро зрікся свого Господа тричі; тепер Ісус дає Петру можливість тричі висловити свої почуття до нього. Після того як Петро це зробив, Ісус заохотив його виявляти любов, ставлячи служіння Богу на перше місце у своєму житті. В майбутньому Петро, як і інші відповідальні брати, мав годувати, зміцняти і пасти отару Христа. Вірні послідовники Ісуса, хоча й були помазані святим духом, потребували духовної поживи (Лк 22:32).
Учень, якого Ісус любив. Тобто учень, якого Ісус особливо любив. Це остання з п’яти згадок про учня, «якого Ісус любив [або «особливо любив»]», чи про «улюбленого учня» (Ів 13:23; 19:26; 20:2; 21:7, 20). Загалом вважається, що ним був апостол Іван, син Зеведея, брат Якова (Мт 4:21; Мр 1:19; Лк 5:10; Ів 21:2). Як видно з контексту в Ів 21:20—24, «учень, якого Ісус любив» був також «учнем...[який] описав це», тобто письменником Євангелія від Івана. (Див. коментарі до назви книги Івана; Ів 1:6; 13:23.)
Той, хто... схилився до Ісусових грудей. Див. коментар до Ів 13:23.
Івана. Походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку». Ім’я автора не вказане в цьому Євангелії. Однак у II і III століттях н. е. здебільшого не було сумнівів, що автор книги — Іван. Коли ім’я Іван згадується в цьому Євангелії, воно завжди стосується Івана Хрестителя, окрім Ів 1:42 і 21:15-17, де Ісус говорить про батька Петра, якого теж звали Іван. (Див. коментарі до Ів 1:42 і 21:15.) Апостол Іван ніколи не згадується по імені; він та його брат Яків названі «синами Зеведея» (Ів 21:2; Мт 4:21; Мр 1:19; Лк 5:10; див. коментар до Ів 1:6). В заключних віршах Євангелія автор називає себе «учнем, якого Ісус любив» (Ів 21:20—24), й існують вагомі підстави вважати, що цей вислів стосується апостола Івана. (Див. коментар до Ів 13:23.)
Аж поки не прийду. З цих слів апостоли могли зрозуміти, що апостол Іван житиме довше, ніж вони. І справді, Іван ще майже 70 років вірно служив Єгові і, очевидно, з усіх апостолів помер останнім. Також слова «аж поки прийду», мабуть, нагадали Ісусовим учням його слова про «Сина людського, який приходить у своєму Царстві» (Мт 16:28). У певному розумінні Іван дійсно залишався, поки не прийшов Ісус. Коли наприкінці свого життя Іван перебував в ув’язненні на острові Патмос, то отримав об’явлення у символічних образах — дивовижні пророчі видіння про події, які мали відбутись «у Господній день», під час приходу Ісуса в царській владі. Апостола так сильно схвилювали ці захопливі видіння, що, коли Ісус каже: «Я скоро прийду», Іван вигукує: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Об 1:1, 9, 10; 22:20).
Ісус робив ще багато чого іншого. Слова Івана містять гіперболу: він говорить, що, якби виникла потреба записати кожну подробицю з життя і служіння Ісуса, весь світ не вмістив би написаних сувоїв. Вжите Іваном грецьке слово ко́смос («світ») може у ширшому значенні стосуватися всього людського суспільства (з усіма тодішніми бібліотеками). В нерелігійній грецькій літературі воно іноді означало цілий всесвіт, тобто найбільший простір, який тільки можна уявити. (Пор. коментар до Дії 17:24.) Іван хотів показати, що можна було написати набагато більше, але інформації в цьому сувої достатньо, щоб переконатися, що «Ісус — це Христос, Божий Син» (Ів 20:30, 31). Відносно коротка оповідь Івана розкриває чудову особистість Божого Сина.
Медіафайли
У 1985—1986 роках рівень води в Галілейському морі впав внаслідок посухи, і в мулі було виявлено частину корпусу стародавнього човна. Залишки човна мають довжину 8,2 м і ширину 2,3 м, а найбільша висота — 1,3 м. Археологи стверджують, що човен було побудовано в період між I століттям до н. е. і I століттям н. е. Знахідка зберігається в одному з ізраїльських музеїв. У цій анімації відтворено, як міг виглядати човен на воді близько 2000 років тому.
Це зображення ґрунтується на знахідках, датованих I століттям н. е.: залишках рибальського човна, знайдених у мулі біля узбережжя Галілейського моря, і мозаїках в одному з будинків прибережного міста Мігдал. Такий човен міг бути оснащений щоглою та одним або кількома вітрилами і мати команду з п’яти чоловіків — чотирьох веслярів і одного стернового, який стояв на невеличкій палубі і керував стерновим веслом. Човен був приблизно 8 м завдовжки, а посередині — близько 2,5 м завширшки та 1,25 м завглибшки. Він міг вмістити щонайменше 13 людей.
Коли в Біблії говориться про рибу, рибалок і рибальство, то часто згадується Галілейське море. У ньому водиться приблизно 20 видів риб. Лише 10 з них становлять інтерес для рибалок, і ці види можна поділити на три групи. Перша — це вусачі, або марени (на малюнку зображено вид Barbus longiceps) (1). У трьох видів вусачів у кутках рота є вуса, тож семітська назва цих риб — біні — цілком доречна, адже означає «волосся». Вусачі харчуються молюсками, равликами і дрібною рибою. Barbus longiceps досягає в довжину 75 см і може важити понад 7 кг. Друга група — це тиляпії (на малюнку зображено вид Tilapia galilea) (2), або арабською мушт, що в перекладі означає «гребінець»; п’ять видів тиляпій мають спинний плавник, схожий на гребінець. Один з видів досягає в довжину 45 см і може важити близько 2 кг. Третя група — це сардини (на малюнку зображено вид Acanthobrama terrae sanctae) (3), що нагадують маленького оселедця. З давніх пір цю рибу зберігають шляхом маринування.