Буття 35:1—29
35 Потім Бог сказав Якову: «Збирайся та йди в Бете́ль.+ Оселись там і постав жертовник правдивому Богу, який з’явився тобі, коли ти втікав від свого брата Ісава».+
2 Тоді Яків сказав своїм домашнім та всім, хто був з ним: «Позбудьтеся чужих богів, яких маєте,+ очистьтеся і змініть свій одяг.
3 Збираймося і ходімо в Бете́ль. Там я поставлю жертовник правдивому Богу, який вислухав мене в час мого лиха і був зі мною, хоч би куди* я йшов».+
4 Тож вони віддали Якову всіх чужих богів і сережки, які познімали з вух, а він закопав* усе це під великим деревом, що росло біля Сихе́ма.
5 Поки вони були в дорозі, Бог навів страх на мешканців довколишніх міст, тому вони не гналися за синами Якова.
6 Зрештою Яків і всі, хто був з ним, прийшли в Луз,+ тобто в Бете́ль, що в ханаа́нському краю.
7 Там він побудував жертовник і назвав це місце Ель-Бете́ль*, бо саме там, коли він утікав від брата, йому з’явився правдивий Бог.+
8 Через деякий час померла Дево́ра,+ годувальниця Реве́ки, і її поховали під дубом біля підніжжя пагорба, на якому стояв Бете́ль. Тому Яків назвав це дерево Алло́н-Баху́т*.
9 Бог ще раз з’явився Якову, коли той повертався з Падда́н-Ара́му, і поблагословив його.
10 Бог сказав йому: «Тебе звати Яків,+ але тепер твоє ім’я буде не Яків, а Ізра́їль»,— і назвав його Ізра́їлем.+
11 Далі Бог сказав: «Я — Бог Всемогутній.+ Народжуй дітей і розмножуйся. Ти станеш батьком народів, багатьох народів,+ і від тебе будуть походити* царі.+
12 А край, який я дав Аврааму та Ісаку, я дам тобі, а також твоєму потомству*».+
13 Тоді Бог пішов від нього з того місця, де з ним говорив.
14 Тож Яків поставив там кам’яний пам’ятник і вилив на нього виливну жертву та олію.+
15 Після того Яків знову назвав місце, де Бог розмовляв з ним, Бете́ль.+
16 Потім вони вирушили з Бете́ля, і в дорозі, на певній відстані від Ефра́та, Рахı́лі настав час родити; пологи були дуже важкі.
17 Під час пологів повитуха сказала Рахı́лі, яка сильно мучилася: «Не бійся, в тебе буде ще один син».+
18 Та Рахı́ль вже була при смерті. І, коли життя покидало її*, вона назвала сина Бен-О́ні*, а батько дав йому ім’я Веніями́н*.+
19 Тож Рахı́ль померла, і її поховали по дорозі до Ефра́та, тобто Віфлеєма.+
20 Яків поставив на її могилі стовп. І цей стовп стоїть на могилі Рахı́лі аж досі.
21 Після того Ізра́їль пішов далі і розбив намет за вежею Еде́р.
22 Одного разу, коли Ізра́їль перебував у тому краю, Руви́м пішов і ліг з Бı́лгою, наложницею свого батька. А Ізра́їль дізнався про це.+
Отже, Яків мав 12 синів.
23 Сини Лı́ї, яких вона народила Якову: первісток Руви́м,+ після нього Симео́н, Ле́вій, Юда, Іссаха́р і Завуло́н.
24 Сини Рахı́лі: Йосип та Веніями́н.
25 Сини Бı́лги, служниці Рахı́лі: Дан і Нефтали́м.
26 Сини Зı́лпи, Лı́їної служниці: Гад і Аси́р. Всі ці сини народились Якову в Падда́н-Ара́мі.
27 Зрештою Яків прийшов до свого батька Ісака в Мамре́,+ що коло Кір’я́т-А́рби, тобто Хевро́на, де Авраам та Ісак жили як чужинці.+
28 Ісак прожив 180 років.+
29 У глибокій старості та задоволений життям* Ісак помер і приєднався до свого народу*. Його сини, Ісав та Яків, поховали його.+
Примітки
^ Або «у дорозі, якою».
^ Або «заховав».
^ Озн. «Бог Бете́ля».
^ Озн. «дуб плачу».
^ Букв. «з твоїх стегон вийдуть».
^ Букв. «насінню».
^ Або «її душа виходила».
^ Озн. «син моєї жалоби».
^ Озн. «син правої руки».
^ Букв. «старий і насичений днями».
^ Це поетичний вислів, яким описували смерть.