Книга Йова 16:1—22
16 І відповів Йов:
2 «І раніше чув я багато такого.
Усі ви погані розрадники!+
3 Чи буде кінець порожнім* словам?
Що тебе дратує, що ти таке кажеш?
4 Я і сам міг би говорити, як ви.
Якби ви були на моєму місці*,я міг би переконливо виступати проти васі хитати головою.+
5 Натомість я зміцняв би вас своєю мовою,розраджував і заспокоював би своїми устами.+
6 Коли я говорю, мій біль не вщухає,+і коли перестаю, він анітрохи не слабне.
7 Але тепер Бог мене знесилив,+знищив увесь мій дім*.
8 Він схопив і мене. Про це свідчитьзмарнілість моя, вона постає проти мене і свідчить у вічі мені.
9 У гніві роздер він мене на шматки, проти мене затаює злобу+і скрегоче зубами.
Супротивник мій поглядом мене прошиває.+
10 Вороги пащі свої роззявляють на мене,+зневажають, б’ють по щокахі збираються проти мене натовпом.+
11 Бог віддав мене в руки хлопцям малим,в руки грішників штовхнув мене.+
12 Я був спокійний, але він мене розбив,+схопив за шию і розтрощив,поставив собі за мішень.
13 Його лучники мене оточили,+безжалісно проколює він нирки мої,+на землю виливає мою жовч.
14 Пробиває в мені, наче в мурі, пролом за проломом,біжить на мене, мов воїн.
15 Я зшив собі одяг з мішковини, щоб вкрити тіло,+і поховав у поросі свою гідність*.+
16 Від плачу почервоніло обличчя моє,+лягла на повіки густа тінь*,
17 хоча руки мої не чинили насилляі чиста молитва моя.
18 О земле, не ховай крові моєї,+хай не замовкне моє голосіння!
19 Той, хто може свідчити на мій захист, перебуває у небесах,свідок мій — на висоті.
20 Приятелі мої глузують з мене,+а мої очі проливають сльози* перед Богом.+
21 Хай хтось розсудить людину і Бога,як розсуджують людину та її ближнього.+
22 Адже мине лише кілька років,і я піду дорогою, з якої нема вороття.+
Примітки
^ Або «вітряним».
^ Або «якби ваша душа була на місці моєї душі».
^ Або «тих, хто збирався зі мною».
^ Або «силу». Букв. «ріг».
^ Або «смертельна тінь».
^ Або, можливо, «дивляться без сну».