Євангеліє від Луки 7:1—50

7  Коли Ісус закінчив говорити до людей, то ввійшов у Капернау́м. 2  Там один сотник мав хворого раба, якого дуже любив. Цей раб серйозно захворів і був при смерті.+ 3  Почувши про Ісуса, сотник послав кількох юдейських старійшин, щоб вони попросили його прийти і врятувати життя цьому рабу. 4  Ті підійшли до Ісуса і почали сильно благати його: «Він гідний того, щоб ти йому допоміг, 5  бо він любить наш народ і навіть збудував для нас синагогу». 6  Отож Ісус пішов з ними. Але коли він був уже недалеко від дому сотника, той послав своїх друзів, щоб вони сказали: «Пане, не турбуйся, бо я не достойний, щоб ти увійшов під мій дах.+ 7  Тому я не вважав себе гідним прийти до тебе. Але скажи лише слово — і мій слуга зцілиться. 8  Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів. Одному я кажу: “Іди!” — і він йде, іншому: “Прийди!” — і він приходить, а своєму рабові: “Зроби це!” — і він робить». 9  Коли Ісус почув його слова, то здивувався і, повернувшись до людей, які йшли за ним, промовив: «Кажу вам: навіть в Ізра́їлі я не знайшов такої сильної віри».+ 10  А посланці, повернувшись у дім, побачили, що раб уже здоровий.+ 11  Невдовзі після цього Ісус вирушив до міста Наї́на, і з ним були його учні та чималий натовп. 12  Коли він підійшов до міської брами, якраз виносили померлого — єдиного сина у матері,+ яка до того ж була вдовою. Разом з нею йшло багато людей з того міста. 13  Побачивши її, Господь пройнявся жалем+ і сказав: «Не плач».+ 14  Після цього Ісус підійшов до нош*, торкнувся їх, і ті, що несли ноші, зупинились. Тоді він промовив: «Юначе, кажу тобі: встань*!»+ 15  Померлий сів та почав говорити, а Ісус віддав його матері.+ 16  Усіх же присутніх огорнув страх, і вони стали прославляти Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився серед нас»+ і «Бог звернув увагу на свій народ».+ 17  І ця звістка про Ісуса розійшлася по цілій Юдеї та по всіх околицях. 18  А учні Івана розповіли йому про всі ці події.+ 19  Тож Іван покликав двох своїх учнів і послав їх до Господа запитати: «Ти той, хто має прийти,+ чи нам чекати іншого?» 20  Прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іван Хреститель послав нас до тебе, щоб ми запитали: “Ти той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?”» 21  А Ісус у той час зцілив багатьох людей від недуг+ і тяжких хвороб, чимало людей звільнив від злих духів і багатьох сліпих обдарував зором. 22  У відповідь він їм сказав: «Ідіть і розкажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: сліпі тепер бачать,+ кульгаві ходять, прокажені стають чистими, глухі чують,+ мертві воскресають, а бідним звіщають добру новину.+ 23  Щасливий той, для кого я не став каменем спотикання».+ 24  Коли Іванові посланці пішли, Ісус почав говорити людям про Івана: «На що ви ходили дивитися в пустелю? На очеретину, яку гойдає вітер?+ 25  Тож скажіть, на що ви ходили дивитися? На чоловіка, одягненого в м’які шати*?+ Але ж ті, що носять пишне вбрання і купаються в розкошах, живуть у царських домах. 26  То на що ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, на когось значно більшого, ніж пророка.+ 27  Саме про нього написано: “Ось я висилаю попереду тебе* посланця, який приготує дорогу перед тобою”.+ 28  Кажу вам: серед народжених жінками немає більшого від Івана, проте менший у Божому Царстві — більший від нього».+ 29  (Почувши це, збирачі податків та всі інші люди визнали, що Бог праведний, оскільки охрестилися в Івана.+ 30  А фарисеї і ті, хто був обізнаний у Законі, відкинули Божий намір* щодо них,+ оскільки не охрестилися в Івана.) 31  «Тож з ким порівняти людей цього покоління і до кого вони подібні?+ 32  Вони подібні до малих дітей, які сидять на ринковій площі й вигукують одне одному: “Ми грали вам на флейті, а ви не танцювали, ми голосили, а ви не плакали”. 33  Так само прийшов Іван Хреститель — не їсть хліба і не п’є вина,+ а ви кажете: “Він має демона”. 34  Прийшов Син людський — їсть і п’є, а ви говорите: “Цей чоловік — ненажера і любить пити вино, він приятель збирачам податків і грішникам!”+ 35  Так чи інакше, мудрість доводить свою праведність* усіма своїми вчинками».+ 36  Один фарисей став просити Ісуса пообідати з ним. Отже, Ісус зайшов у його дім і сів за стіл.+ 37  Тим часом одна жінка, відома в місті як грішниця, дізналась, що Ісус їсть* у домі фарисея. Вона принесла алебастрову пляшечку з пахучою олією+ 38  і, підійшовши ззаду до Ісуса та присівши біля його ніг, почала плакати і зрошувати його стопи слізьми й витирати їх своїм волоссям. Вона цілувала їх та лила на них пахучу олію. 39  Побачивши це, фарисей, що запросив його, сказав про себе: «Якби цей чоловік дійсно був пророком, то знав би, що́ за жінка торкається його — таж вона грішниця».+ 40  Тоді Ісус звернувся до нього: «Си́моне, хочу тобі щось розповісти». Той відізвався: «Кажи, Учителю!» 41  «В одного позикодавця було два боржники. Один заборгував йому 500 дена́ріїв, а другий — 50. 42  І, оскільки вони не мали чим сплатити борг, позикодавець великодушно простив їм обом. Котрий з них любитиме його більше?» 43  Си́мон відповів: «Думаю, той, кому прощено більше». На це Ісус промовив: «Ти розсудив правильно,— 44  і, подивившись на жінку, сказав Си́мону: — Бачиш цю жінку? Коли я ввійшов у твій дім, ти не дав мені води, щоб обмити ноги.+ А ця жінка зросила їх слізьми та витерла своїм волоссям. 45  Ти не зустрів мене поцілунком, вона ж, відколи я ввійшов, не перестає цілувати мої ноги. 46  Ти не вилив олію мені на голову, а вона вилила мені на ноги пахучу олію. 47  Тож кажу тобі: її гріхи, хоча й численні*, прощаються,+ бо вона виявила велику любов.+ Кому ж мало прощається, той і любить мало». 48  Тоді Ісус звернувся до неї: «Твої гріхи прощено».+ 49  Ті, хто їв* з ним, почали говорити між собою: «Хто ж він такий, що навіть прощає гріхи?»+ 50  Ісус же сказав жінці: «Твоя віра врятувала тебе.+ Іди з миром».

Примітки

^ Або «прокинься».
^ Або «похоронних нош».
^ Або «гарний одяг».
^ Букв. «перед твоїм лицем».
^ Або «вказівки; керівництво».
^ Або «підтверджується».
^ Або «напівлежить за столом».
^ Або «великі».
^ Або «напівлежав за столом».

Коментарі

Капернаум. Див. коментар до Мт 4:13.

Сотник. Або «центуріон». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Сотник послав кількох юдейських старійшин. У паралельній оповіді в Мт 8:5 сказано, що «наблизився до нього [Ісуса] сотник». Очевидно, сотник послав юдейських старійшин, щоб вони попросили за нього. Про це згадує тільки Лука.

Невдовзі після цього. Хоча деякі стародавні рукописи містять вислів «наступного дня», аналіз рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в основному тексті цього вірша.

Наїна. Галілейське місто, що лежало приблизно за 35 км на південний захід від Капернаума — міста, з якого, очевидно, якраз виходив Ісус (Лк 7:1—10). Місто Наїн, що в Грецьких Писаннях згадується лише тут, було розташоване на північно-західному схилі пагорба Море, приблизно за 10 км на південний схід від Назарета. Сьогодні на цьому місці можна побачити село Неїн. Сучасне село невелике, але руїни на його території свідчать про те, що у давні часи воно було більшим. Наїн лежав у мальовничій місцевості, і з нього відкривався вид на долину Єзреїл (Ездрилон). В цьому місті відбулося перше з трьох записаних у Біблії воскресінь, які здійснив Ісус, інші два воскресіння відбулися в Капернаумі та Віфанії (Лк 8:49—56; Ів 11:1—44). Приблизно за 900 років до того в місті Шунем, що неподалік від Наїна, пророк Єлисей воскресив сина шунамітянки (2Цр 4:8—37).

Міської брами. Грецьке слово по́ліс («місто»), перекладене тут як «міської», щодо Наїна вживається тричі. Хоча зазвичай це слово вказує на місто, обнесене муром, точно не відомо, чи Наїн мав мури. Якщо ні, то слово «брама», можливо, вказує на прохід між домами, через який входили у місто. Однак деякі археологи вважають, що Наїн таки був обнесений мурами. В будь-якому разі Ісус та його учні, мабуть, зустріли похоронну процесію біля входу зі східного боку Наїна; можливо, люди прямували до гробниць на схилі пагорба, що на південний схід від сучасного села Неїн.

Єдиного. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». Це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. В контексті цього уривка воно вказує на єдину дитину. Те саме грецьке слово вживається щодо «єдиної» дочки Яіра та «єдиного» сина одного чоловіка, який просив Ісуса його зцілити (Лк 8:41, 42; 9:38). У грецькому тексті Септуагінти слово моноґене́с використовується в уривку про дочку Їфтаха, де говориться: «Вона була його єдиною дитиною. Крім неї він більше не мав ні сина, ні дочки» (Сд 11:34). Апостол Іван п’ять разів вживає слово моноґене́с щодо Ісуса. (Щоб дізнатися про значення цього слова в тих контекстах, де воно вживається щодо Ісуса, див. коментарі до Ів 1:14; 3:16.)

Пройнявся жалем. Або «пройнявся співчуттям». Цією фразою перекладене грецьке дієслово спланхнı́зомай, яке споріднене зі словом спла́нхна («нутрощі») і вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі. В грецькій мові цим словом описується найвищий ступінь співчуття.

Двох своїх учнів. У паралельній оповіді в Мт 11:2, 3 просто сказано, що Іван Хреститель послав «своїх учнів». Однак Лука подає додаткову деталь, вказуючи на кількість учнів.

Прокажені. Див. коментар до Мт 8:2 і глосарій, «Проказа; прокажений».

Охрестилися. Букв. «охрестилися хрещенням». Грецьке слово ба́птісма («хрещення») означає «заглиблення; занурення». (Див. коментарі до Мт 3:11; Мр 1:4.)

Не їсть хліба і не п’є вина. Див. коментар до Мт 11:18.

Збирачам податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Своїми вчинками. Або «своїми результатами». Букв. «дітьми». Тут мудрість персоніфіковано і сказано, що вона має дітей. У паралельній розповіді в Мт 11:19 говориться про її «вчинки». «Дітьми», або «вчинками», мудрості є діла Івана Хрестителя та Ісуса — доказ того, що висунуті проти них звинувачення безпідставні. По суті, Ісус каже: «Подивіться на праведні діла і поведінку, і ви переконаєтеся, що обвинувачення неправдиві».

Зайшов у його дім. З чотирьох письменників Євангелій тільки Лука пише, що Ісус отримував і приймав запрошення від фарисеїв пообідати в їхньому домі. Інші випадки згадуються в Лк 11:37; 14:1.

Жінка, відома... як грішниця. Біблія показує, що всі люди є грішниками (2Хр 6:36; Рм 3:23; 5:12). Однак тут слово «грішниця» вживається у вужчому значенні. Воно, очевидно, передає думку про особу, яка відома своєю грішною поведінкою — аморальними вчинками або якимись злочинами (Лк 19:7, 8). Тільки Лука описує цей випадок, коли грішниця, можливо повія, вилила олію на ноги Ісуса. Грецький вислів, перекладений як «відома... як», буквально означає «яка була», але в цьому контексті він, імовірно, вказує на характерну особливість або рису людини чи належність до якоїсь групи осіб.

Два боржники. Ситуації, що виникали серед позикодавців та боржників, були добре відомі юдеям у I столітті, й Ісус іноді використовував їх у своїх прикладах (Мт 18:23—35; Лк 16:1—8). Тільки Лука записав приклад про двох боржників, один з яких заборгував у 10 разів більше, ніж другий. Ісус розповів цей приклад, побачивши, як Симон, який запросив його в гості, ставився до жінки, що увійшла в дім та вилила олію на ноги Ісуса (Лк 7:36—40). Ісус порівняв гріх до величезного боргу, який людина не в стані сплатити, і підкреслив важливу істину: «Кому... мало прощається, той і любить мало» (Лк 7:47; див. коментарі до Мт 6:12; 18:27; Лк 11:4).

Денаріїв. Денарій — це римська срібна монета вагою приблизно 3,85 г, на якій з одного боку був зображений Цезар. Як видно з Мт 20:2, за днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день. (Див. глосарій, «Денарій», і додаток Б14.)

Води, щоб обмити ноги. У стародавні часи, як і сьогодні в багатьох куточках землі, люди подорожували здебільшого пішки. Дехто з простих людей ходив босоніж, але багато хто носив сандалії — взуття у вигляді плоскої підошви, яку прив’язували до ноги ремінцями. Коли людина входила в дім, вона знімала сандалії. Господар чи його слуга, виявляючи гостинність, мав помити гостеві ноги або принаймні дати йому для цього води (Бт 18:4; 24:32; 1См 25:41; Лк 7:37, 38).

Ти не зустрів мене поцілунком. У біблійні часи поцілунок був виявом прив’язаності чи поваги. Люди цілували одне одного в губи (Пр 24:26), у щоку або у виняткових ситуаціях цілували навіть ноги (Лк 7:37, 38). Цілувати одні одних могли не тільки чоловік і жінка, які були родичами (Бт 29:11; 31:28), але і родичі-чоловіки (Бт 27:26, 27; 45:15; Вх 18:7; 2См 14:33). Поцілунком виявляли прив’язаність також близькі друзі (1См 20:41, 42; 2См 19:39).

Медіафайли

Царські доми
Царські доми

Коли Ісус говорив про «царські доми» (Мт 11:8; Лк 7:25), його слухачі, мабуть, згадували розкішні палаци Ірода Великого, яких він побудував чимало. На фотографії зображено руїни лише однієї частини його зимового палацового комплексу, зведеного в Єрихоні. У цій споруді був колонний зал, призначений для прийомів (розміром 29 на 19 м), подвір’я з колонами, оточене багатьма приміщеннями, а також лазня, оснащена системами обігріву і охолодження. До палацу прилягав багатоярусний сад. Цей палац, очевидно, був спалений під час заворушення, яке відбулося за кілька десятиліть до того, як Іван Хреститель почав своє служіння. Його відбудував син Ірода, Архелай.

Флейта, зроблена з кістки
Флейта, зроблена з кістки

У біблійні часи флейти виготовляли з очерету, тростини і навіть кісток (у тому числі слонових бивнів). Флейта була одним із найпоширеніших музичних інструментів. На ній грали під час радісних подій, наприклад на бенкетах і весіллях (1Цр 1:40; Іс 5:12; 30:29); цей звичай наслідували діти, бавлячись на ринкових площах. Звуки флейти лунали і в часи смутку. Професійних плакальників часто супроводжували флейтисти, які грали тужливі мелодії. Фрагмент флейти, зображений на фото, був знайдений в Єрусалимі серед шару уламків, що датується періодом знищення храму римлянами. Цей фрагмент, завдовжки близько 15 см, очевидно, був зроблений з кістки ноги корови або вола.

Ринкова площа
Ринкова площа

Деякі ринкові площі, подібно до зображеної на малюнку, розташовувались обабіч доріг. Часто торговці розкладали на вулиці стільки товарів, що це перешкоджало руху. Місцеві жителі могли придбати там товари домашнього вжитку, гончарні вироби, дорогий скляний посуд та свіжі овочі й фрукти. Оскільки в ті часи не було холодильників, людям доводилось ходити на ринок за продуктами щодня. На ринковій площі можна було почути новини від купців чи подорожніх; туди приходили безробітні і чекали, щоб хтось найняв їх на роботу; також там часто бавилися діти. На ринкових площах Ісус зціляв хворих. Апостол Павло там проповідував (Дії 17:17). А зухвалі книжники і фарисеї прагнули, щоб їх помічали і вітали в цих людних місцях.

Алебастрова пляшечка
Алебастрова пляшечка

Ці невеликі, схожі на вазу пляшечки для парфумів виготовляли з каменю, який видобували біля міста Алебастрон (Єгипет). Цей камінь є різновидом карбонату кальцію, і його назва походить від назви вищезгаданого міста. Пляшечка, зображена на фото, була знайдена в Єгипті і датується 150 роком до н. е. — 100 роком н. е. Іноді такі пляшечки виготовляли з дешевшого матеріалу, наприклад з гіпсу. Їх, як і алебастрові пляшечки, називали алабастрами, через те що вони використовувалися в подібних цілях. Однак посудини зі справжнього алебастру призначалися для дорогих мазей, олій і парфумів, подібних до тих, які було вилито на Ісуса,— один раз у Галілеї, в домі фарисея, а другий у Віфанії, в домі Симона прокаженого.

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ (НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ)
Луки 7
українська
Читайте Біблію онлайн
https://cms-imgp.jw-cdn.org/img/p/1001070103/univ/art/1001070103_univ_sqr_xl.jpg
nwtsty