Євангеліє від Матвія 3:1—17
Примітки
Коментарі
Іван. Походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку».
Хреститель. Або «той, що заглиблює; той, що занурює». Очевидно, вживається як частина імені і вказує на те, що Іван хрестив людей, занурюючи їх у воду. Юдейський історик Йосиф Флавій згадує про «Івана, званого Хрестителем».
Проповідувати. Основне значення грецького слова — «публічно проголошувати, бути глашатаєм». Це слово підкреслює спосіб проголошення: зазвичай мається на увазі привселюдне проголошення, а не промова, звернена до обмеженої кількості людей.
В Юдейській пустелі. Здебільшого незаселена, посушлива місцевість на східних схилах Юдейських гір, які приблизно на 1200 м здіймаються над західним берегом річки Йордан і узбережжям Мертвого моря. В цій пустелі, на північ від Мертвого моря, Іван починає своє служіння.
Покайтесь. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті слово «покайтесь» означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)
Наблизилося. У тому розумінні, що невдовзі мав з’явитись майбутній Правитель небесного Царства.
Царство. Перший випадок вживання грецького слова басіле́йа, яке передає думку про царську владу, а також територію або народи під правлінням царя. У Грецьких Писаннях воно вживається 162 рази, причому 55 разів — у Євангелії від Матвія, де найчастіше стосується Божого небесного уряду. Матвій так часто вживає це слово, що його книгу можна назвати Євангелієм про Царство. (Див. глосарій, «Боже Царство».)
Царство небесне. Грецький відповідник цього вислову приблизно 30 разів вживається в Євангелії від Матвія і не вживається в інших Євангеліях. Марко і Лука використовують схожий вислів, «Боже Царство». З цього видно, що «Боже Царство» встановлене в духовних небесах і править звідти (Мт 21:43; Мр 1:15; Лк 4:43; Дн 2:44; 2Тм 4:18).
Єгови. Це цитата з Іс 40:3, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.) Матвій показує, що пророцтво Ісаї стосується Івана Хрестителя, який підготував дорогу для Ісуса як Божого представника. Іван Хреститель сам застосовує до себе це пророцтво, як видно з Євангелія від Івана (Ів 1:23).
Вирівняйте для нього шляхи. Можливо, натякає на звичай стародавніх правителів висилати чоловіків, які мали приготувати дорогу для царської колісниці. Вони усували великі камені і навіть вимощували шлях камінням та вирівнювали горби.
Носив одяг з верблюжої шерсті. Одяг з верблюжої шерсті і шкіряний пояс Івана нагадували одяг пророка Іллі (2Цр 1:8; Ів 1:21).
Сарану. За Мойсеєвим законом ці багаті на білок комахи вважалися чистими і їх можна було їсти (Лв 11:21, 22).
Дикий мед. Мед із гнізд диких бджіл, що водилися у пустелі, не з домашньої пасіки. Для людей, які жили в пустелі, було звичним їсти сарану і дикий мед.
Хрестив. Або «заглиблював; занурював». (Див. коментар до Мт 3:11.)
Відкрито визнавали свої гріхи. Йдеться про людей, які прилюдно або відкрито визнавали свої гріхи проти Закон-угоди.
Фарисеїв. Див. глосарій.
Садукеїв. Див. глосарій.
Роде гадючий. Іван назвав їх так через те, що їхня неправедність і фальшиві вчення були для людей немов смертоносна отрута.
Плоди, що свідчать про каяття. Стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Лк 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).
Хрещу вас. Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Біблія і в інших уривках вказує на те, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Наприклад, Іван хрестив людей у Йорданській долині, неподалік від Саліму, «оскільки там було багато води» (Ів 3:23). Коли Пилип хрестив ефіопського вельможу, вони обидва «ввійшли у воду» (Дії 8:38). Те саме грецьке слово вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан».
Покаялись. Або «змінили мислення». (Див. коментарі до Мт 3:2, 8 і глосарій, «Каяття».)
Сильніший. Тобто наділений більшою владою.
Сандалії. Зняти і нести чиїсь сандалії або розв’язати їхні ремінці (Мр 1:7; Лк 3:16; Ів 1:27) вважалося малопочесним завданням, яке зазвичай виконували раби.
Хреститиме... святим духом і вогнем. Йдеться про помазання святим духом і знищення вогнем. Хрещення святим духом почалося у П’ятидесятницю 33 року н. е. Хрещення вогнем відбулося в 70 році н. е., коли римські війська знищили Єрусалим і спалили храм.
Віяльна лопата. Лопата, очевидно, зроблена з дерева, за допомогою якої вимолочене зерно підкидали у повітря, щоб вітер розвіяв солому і полову.
Полову. Тонка захисна оболонка зерна злакових, як-от ячменю і пшениці. Полову часто збирали і спалювали, щоб вітер не наніс її на купи очищеного зерна. Іван згадує процес віяння, щоб унаочнити те, як Месія відділить символічну пшеницю від полови.
У невгасимому вогні. Вказує на те, що Єрусалим та його храм будуть повністю знищені.
Виконати все, що праведне. Ісус охрестився не на знак каяття, адже він був безгрішним і бездоганно дотримувався Божих праведних законів; також його хрещення не означало присвячення Богові, адже він вже належав до присвяченого народу. Його хрещення було символом того, що він присвячує себе виконанню праведної волі Єгови — готовий стати Месією і віддати своє життя як викуп. Ісус діяв відповідно до пророцтва, яке було записане у Пс 40:7, 8 і пояснене у Єв 10:5—9.
Розкрилися небеса. Бог, очевидно, зробив так, що Ісус пригадав своє передлюдське життя в небі, у тому числі все, чого він навчився від Батька, перш ніж прийти на землю.
Небеса. Може стосуватися фізичного неба або духовної сфери.
Немов голуб. Голубів використовували у поклонінні: їх приносили в жертву (Мр 11:15; Ів 2:14—16). Ці птахи також мали символічне значення: вони були символом невинності і чистоти (Мт 10:16). Голуб, якого Ной випустив з ковчега, повернувся з оливковим листочком; це означало, що вода спадає (Бт 8:11) і наближається час спокою і миру (Бт 5:29). Тож під час Ісусового хрещення Єгова, мабуть, використав образ голуба, щоб звернути увагу на роль Ісуса як Месії — чистого і безгрішного Божого Сина, який віддасть своє життя за людство і закладе основу для періоду спокою і миру, що настане під час його царювання. Коли під час хрещення на Ісуса зійшов Божий дух, тобто діюча сила, то це, можливо, було схоже на те, як голуб змахує крилами, коли сідає.
З неба почувся голос. Перший з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли люди чули голос Єгови. (Див. коментарі до Мт 17:5; Ів 12:28.)
Це Син мій. Коли Ісус був духовним створінням у небі, він був Божим Сином (Ів 3:16). Народившись на землі, Ісус став «сином Божим», так само як досконалий Адам (Лк 1:35; 3:38). Але, мабуть, словами «це Син мій» Бог не просто показав, ким є Ісус. Коли Бог промовив їх і вилив при цьому святий дух, то, очевидно, вказав на те, що тепер Ісус — народжений духом Божий Син, він «народи[в]ся знову», отримавши надію повернутися до життя на небі, і був помазаний духом як призначений Богом Цар і Первосвященик (Ів 3:3—6; 6:51; пор. Лк 1:31—33; Єв 2:17; 5:1, 4—10; 7:1—3).
Я ним задоволений. Або «який мені до вподоби; яким я дуже радію». Подібний вислів вживається в Мт 12:18, де цитуються слова з Іс 42:1 про обіцяного Месію, або Христа. Вилиття святого духу і Божі слова з неба були чітким доказом того, що Ісус — обіцяний Месія. (Див. коментар до Мт 12:18.)
Медіафайли
Це посушлива місцевість, де почав своє служіння Іван Хреститель і де Диявол спокушував Ісуса.
Словом «пустеля» в Біблії перекладаються єврейське слово мідба́р і грецьке е́ремос. Вони здебільшого описують малозаселену місцевість, де землю не обробляли, часто це були степи, вкриті кущами і травою, навіть пасовища. Цими словами також називали безводну місцевість, яку можна вважати пустелею в прямому значенні. Коли в Євангеліях згадується пустеля, то переважно мається на увазі Юдейська пустеля. В цій пустелі жив і проповідував Іван, а також тут Диявол спокушував Ісуса (Мр 1:12).
Тут зображено гніздо диких медоносних бджіл (1) і стільник, наповнений медом (2). Іван їв мед, який, імовірно, робили бджоли виду Apis mellifera syriaca, поширеного в тій місцевості. Цей агресивний вид добре пристосований до життя в жаркому, посушливому кліматі Юдейської пустелі, але не піддається одомашненню. Однак вже в IX столітті до н. е. мешканці Ізраїлю тримали медоносних бджіл в глиняних циліндричних вуликах. Чимало залишків таких вуликів було знайдено на території давнього міста (тепер це Тель-Рехов), розташованого в долині ріки Йордан. На цій пасіці розводили бджіл, яких, очевидно, завозили з території сучасної Туреччини.
У Біблії слово «сарана» може стосуватися будь-якого виду саранових, які мають короткі антени, або вусики, і мігрують великими зграями. Згідно з дослідженням, проведеним у Єрусалимі, пустельна сарана на 75 відсотків складається з білка. Сьогодні в їжу споживають тільки грудну частину сарани, відділяючи голову, ніжки, крильця і черевце. Їдять її сирою або вареною. Кажуть, що багата на білки сарана за смаком нагадує м’ясо креветок чи крабів.
Іван носив одяг, витканий з верблюжої шерсті, і був підперезаний широким шкіряним поясом, в який можна було покласти дрібні предмети. Подібний одяг носив пророк Ілля (2Цр 1:8). Тканина з верблюжої шерсті була грубою, в одязі з такої тканини ходили бідні люди. А от м’які шати з шовку і льону одягали багаті (Мт 11:7—9). Оскільки Іван з народження був назореєм, він, мабуть, ніколи не підстригав волосся. Отже, з усього його вигляду, очевидно, відразу було зрозуміло, що він веде просте життя, повністю присвячене виконанню Божої волі.
Фарисеї буквально сприймали наказ, записаний у Пв 6:6—8 та 11:18. Через забобони і бажання виставити себе дуже праведними вони прив’язували коробочки з уривками Писання до лівої руки, а іноді до чола. Крім того, фарисеї не тільки мали торочки на подолі свого одягу, як наказував Закон, але й подовжували їх, щоб зробити більш помітними (Чс 15:38; Мт 23:5).
Як Іван Хреститель, так і Ісус називали книжників і фарисеїв «родом гадючим», тому що їхні фальшиві вчення були немов смертельна отрута для довірливих людей (Мт 3:7; 12:34). На фотографії зображено рогату гадюку. Вона вирізняється тим, що над очима має два невеликих вирости, які нагадують роги. Також в Ізраїлі водяться такі небезпечні види гадюк, як носата гадюка (Vipera ammodytes), що трапляється в долині річки Йордан, і палестинська гадюка (Vipera palaestina).
У біблійні часи сандалії мали плоску підошву, зроблену зі шкіри, дерева чи іншого волокнистого матеріалу, і прив’язувались до ноги шкіряними ремінцями. Сандалії мали символічне значення при вирішенні деяких справ і використовувались в художніх образах. Наприклад, за вимогою Закону вдова знімала сандалію з ноги брата свого покійного чоловіка, якщо той не хотів вступити з нею в левіратний шлюб. Родину такого чоловіка зневажливо називали «дім роззутого» (Пв 25:9, 10). Якщо людина передавала комусь майно чи право викупу, то мала віддати йому свою сандалію (Рт 4:7). Зняти і нести чиїсь сандалії або розв’язати їхні ремінці вважалося малопочесним завданням, яке зазвичай виконували раби. Іван Хреститель згадав про цей звичай, аби показати, що займає значно нижче становище, ніж Христос.
Лопатою для віяння рільник підкидав обмолочене збіжжя в повітря. Важкі зерна падали на землю, а легку полову здував вітер. Рільник повторював цей процес знову й знову, аж поки на землі не залишалося саме зерно.
Тут зображено дві молотильні дошки (1), зроблені на зразок стародавніх. На їхньому нижньому боці (показано на фотографії) вставлено гостре каміння (Іс 41:15). Як видно на другій фотографії (2), рільник розстеляв стебла з зерном на току, ставав на молотильну дошку і поганяв тварин (наприклад, биків), які тягнули її по стеблах. Копита тварин і гостре каміння на нижньому боці дошки розтрощували колоски, завдяки чому відділялося зерно. Потім рільник за допомогою віяльної лопати, або вил (3), провіював вимолочене зерно, підкидаючи його у повітря. Вітер відносив легку полову, а важче зерно падало на землю. Процес молотьби використовується в Біблії як символ того, як Єгова розтрощить своїх ворогів (Єр 51:33; Мих 4:12, 13). Іван Хреститель на прикладі очищення пшениці від полови проілюстрував те, як праведні будуть відділені від неправедних.
Іван охрестив Ісуса в Йордані; точне місце хрещення не відоме.