Прокажений. Людина, яка має серйозне шкірне захворювання. У Біблії слово «проказа» стосується не лише хвороби, знаної під цією назвою сьогодні, а й інших інфекційних шкірних хвороб. Хворий на проказу жив як вигнанець, поки не одужував (Лв 13:2, прим., 45, 46; див. глосарій, «Проказа; прокажений»).

Кланятися. Або «віддавати шану». Люди, згадані у Єврейських Писаннях, вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Очевидно, цей чоловік зрозумів, що перед ним Божий представник, який має силу зціляти хворих. Було цілком доречно на знак пошани вклонитися майбутньому Царю, призначеному Єговою (Мт 9:18; більше інформації щодо грецького слова міститься в коментарі до Мт 2:2).

Доторкнувся до нього. За Мойсеєвим законом прокажені мали жити ізольовано, щоб не заражати інших (Лв 13:45, 46; Чс 5:1—4). Проте юдейські релігійні провідники встановили додаткові правила. Наприклад, заборонялось підходити до прокаженого ближче ніж на 4 лікті (приблизно 1,8 м). Але якщо дув вітер, потрібно було триматися від нього на відстані щонайменше 100 ліктів (приблизно 45 м). Через такі правила люди почали ставитись до прокажених безсердечно. В давньому юдейському джерелі міститься схвальний відгук про одного рабина, який ховався від прокажених, а також про іншого, який кидав у них камінням, аби вони трималися від нього подалі. Ісус повівся зовсім по-іншому. Пройнявшись глибоким співчуттям до страждань чоловіка, він зробив те, що для юдеїв було немислимим,— доторкнувся до нього. Ісус зробив це, хоча міг зцілити прокаженого, всього лиш промовивши слово (Мт 8:5—13).

Хочу. Ісус не просто погодився виконати прохання. Він висловив сильне бажання зробити те, про що його просять. Так він показав, що керується не лише почуттям обов’язку.

Нікому не говори. Див. коментар до Мр 1:44.

Покажись священику. За Мойсеєвим законом священик мав засвідчити, що людина одужала від прокази. Їй було необхідно піти до храму і принести жертву, або дар,— двох живих чистих птахів, кедрову гілку, яскраво-червону пряжу та гісоп (Лв 14:2—32).

Капернаум. Див. коментар до Мт 4:13.

Сотник. Або «центуріон», тобто командир римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Мій слуга. Грецьке слово, перекладене тут як «слуга», буквально означає «дитина; юнак» і може вказувати на раба, до якого господар виявляв певну прихильність і який, можливо, був його особистим слугою.

Багато хто прийде зі сходу і заходу. Ці слова вказують на те, що неюдеї теж увійдуть у Царство.

Сяде за столом. В оригіналі вжито слово, яке означає «напівлежати». У біблійні часи на бенкетах або великих гостинах довкола столу часто ставили кушетки. Гості напівлежали головою до столу, зазвичай спираючись лівим ліктем на подушку. Їжу переважно брали правою рукою. Таке споживання їжі з кимось вказувало на близьке спілкування. За днів Ісуса юдеї, як правило, не їли з неєвреями.

Скреготати зубами. Або «скрипіти зубами; стискати зуби». Цей вислів передає думку про муки, розпач і лють, що, можливо, супроводжуються гнівними словами і жорстокими вчинками.

Петрова теща. Див. коментар до Лк 4:38.

Хвора в гарячці. Див. коментар до Лк 4:38.

Коли ж звечоріло. Тобто коли закінчився суботній день; це видно з паралельних оповідей в Мр 1:21—32 і Лк 4:31—40.

Щоб сповнити промовлене через пророка Ісаю. Див. коментар до Мт 1:22.

Поніс. Або «забрав; усунув». Матвій під натхненням показує, що слова з Іс 53:4 стосуються чудесних зцілень, які здійснював Ісус. Більшою мірою це пророцтво Ісаї сповниться тоді, коли Ісус повністю усуне гріх, подібно як у День примирення козел «для азазеля» відносив гріхи ізраїльтян у пустелю (Лв 16:10, 20—22). Усунувши гріх, Ісус усуне основну причину всіх хвороб, і це благословення відчують на собі всі, хто виявляє віру в його викупну жертву.

На другий берег. Тобто на східний берег Галілейського моря.

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Не має де голови прихилити. Тобто не має власного житла.

Поховати свого батька. Див. коментар до Лк 9:59.

Мертві нехай ховають своїх мертвих. Див. коментар до Лк 9:60.

Сильна буря. Такі бурі нерідко трапляються на Галілейському морі. Оскільки воно розташоване приблизно на 200 м нижче від рівня моря, повітря там значно тепліше, ніж на довколишніх плато і в горах. Це спричиняє збурення в атмосфері і, як наслідок, сильні вітри, які можуть раптово підняти на морі хвилі.

Маловіри. Ісус мав на увазі не те, що в учнів зовсім немає віри, а те, що їм віри не вистачає (Мт 14:31; 16:8; Лк 12:28; див. коментар до Мт 6:30.)

Місцевість гадаринів. Регіон на другому березі (тобто на східному узбережжі) Галілейського моря. Можливо, мається на увазі місцевість, що простягалась від моря до міста Гадара, яке лежало за 10 км від моря. Це підтверджується тим фактом, що на багатьох монетах, викарбуваних у Гадарі, був зображений корабель. Марко і Лука називають цей регіон «місцевістю геразинів». (Див. коментар до Мр 5:1.) Території різних регіонів могли накладатися одна на одну. (Див. додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря», і додаток Б10.)

Гробниць. Або «пам’ятних гробниць». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».) Очевидно, це були печери або склепи, висічені в скелях. Такі місця поховання зазвичай розташовувалися за містом. Юдеї намагалися обходити гробниці стороною, щоб не стати церемоніально нечистими. Тому ці безлюдні місця ставали пристановищем для божевільних чи опанованих демонами людей.

Два. В оповідях з Марка (5:2) і Луки (8:27) згадується лише один опанований демонами чоловік. (Див. коментар до Мр 5:2.)

Чого ти від нас хочеш..? Або «Що спільного між нами і тобою?» Риторичне запитання, яке буквально перекладається так: «Що нам і тобі?» Це семітська ідіома, яка неодноразово вживається в Єврейських Писаннях (ІсН 22:24; Сд 11:12; 2См 16:10; 19:22; 1Цр 17:18; 2Цр 3:13; 2Хр 35:21; Ос 14:8), а її грецький відповідник — у Грецьких Писаннях (Мт 8:29; Мр 1:24; 5:7; Лк 4:34; 8:28; Ів 2:4). Ця фраза може мати різні значення, залежно від контексту. У цьому вірші вона виражає ворожість і роздратування, і дехто перекладає її як «Не турбуй нас!» або «Лиши нас у спокої!» В інших контекстах ця фраза виражає незгоду з тим, про що йшлося раніше, або небажання виконувати якусь дію і не вказує на зневагу, зухвальство чи ворожість. (Див. коментар до Ів 2:4.)

Мучити. Слово, вжите в оригіналі, пов’язане зі словом, перекладеним у Мт 18:34 як «в’язничні вартові». Тож у цьому контексті слово «мучити», очевидно, вказує на ув’язнення в «безодні», яка згадана у паралельній оповіді в Лк 8:31.

Свиней. Хоча за Законом свині вважалися нечистими тваринами, люди в цій місцевості їх тримали. Точно не відомо, чи «пастухами» (Мт 8:33) були юдеї, які порушували Закон. У Десятимісті жило багато неюдеїв, і там торгували свининою, адже греки і римляни вважали її делікатесом.