Прислів’я 7:1—27

7  Сину, додержуйся слів моїхі бережи мої заповіді.+   Тримайся моїх заповідей і живи,+бережи мої настанови*, як зіницю ока.   Прив’яжи їх до пальціві напиши на таблицях свого серця.+   Скажи до мудрості: «Ти сестра моя»,—і назви розуміння своїм родичем.   Вони охоронять тебе від безпутної* жінки,+від розпусниці*, яка промовляє солодкі* слова.+   Виглядав я з вікна свого домучерез решітку,   спостерігав я за наївними*і серед молоді побачив юнака, якому бракувало розсудливості*.+   Він проходив неподалік її вулиціта простував дорогою до її дому,   коли сутеніло, коли вечір надходив+і наближалась темрява ночі. 10  Аж ось назустріч йому вийшла жінка з підступним серцем,вона була одягнена як повія*.+ 11  Ця жінка галаслива й непокірна,+вона не буває* вдома. 12  Вона то на вулицях, то на ринкових площах,на розі кожної вулиці вона когось підстерігає.+ 13  Вхопила вона його, поцілувалаі з зухвалим виглядом сказала: 14  «Я мала принести мирні жертви.+ Нині я виконала свої обітниці. 15  Тому й вийшла тобі назустріч,щоб шукати тебе, і знайшла! 16  Своє ліжко я застелила вишуканими покривалами,барвистим лляним полотном з Єгипту,+ 17  надушила своє ліжко миррою, алое та корицею.+ 18  Прийди, і будемо до ранку впиватись коханням,втішатись пристрасною любов’ю, 19  бо мого чоловіка немає вдома,він поїхав у далеку подорож. 20  Узяв він гаманець з грошимаі додому повернеться аж у день повного місяця». 21  Вона зводить його, говорячи дуже переконливо,+спокушає солодкою мовою. 22  І він відразу йде за нею, наче бик на заріз,наче безглуздий, якого мають покарати, забивши в колодки*,+ 23  аж поки стріла не проб’є його печінку. Як птах, що несеться до пастки, він не знає, що загубить своє життя*.+ 24  А тепер, сини, слухайте менеі зважайте на мої слова. 25  Нехай твоє серце не схиляється до її доріг,і не збочуй на її шляхи.+ 26  Адже вона багатьох довела до смерті+і чимало кого погубила.+ 27  Її дім — це шлях у могилу*,він веде до кімнат смерті.

Примітки

Або «закон».
Букв. «чужої». Див. Пр 2:16.
Букв. «чужинки». Див. Пр 2:16.
Або «звабливі».
Або «недосвідченими».
Букв. «бракувало серця».
Або «мала вбрання повії».
Букв. «її ноги ніколи не залишаються».
Або «кайдани».
Або «душу».
Або «шео́л», тобто спільну могилу людства. Див. глосарій.

Коментарі

Медіафайли