Перша книга царів 3:1—28
3 Соломон поріднився* з фараоном, царем Єгипту. Він одружився з* фараоновою дочкою+ і поселив її в Давидовому місті.+ Вона жила там, поки Соломон не закінчив будувати свій дім,+ дім Єгови+ і мур довкола Єрусалима.+
2 У той час народ далі складав жертви на узвишшях,+ бо дім для імені Єгови ще не був побудований.+
3 Соломон любив Єгову та дотримувався постанов свого батька Давида, тільки жертви та приношення він спалював на узвишшях.+
4 Якось цар пішов у Гіво́н, на головне* узвишшя,+ щоб принести жертву. І там на жертовнику Соломон склав 1000 тварин як цілопалення.+
5 У Гіво́ні Бог Єгова з’явився Соломону вночі уві сні та сказав: «Проси в мене, чого тільки забажаєш».+
6 Соломон відповів: «Ти виявляв велику віддану любов моєму батькові, своєму слузі Давиду, тому що він ходив у вірності й праведності та служив тобі від щирого серця. І ти донині виявляєш йому велику віддану любов, бо дав йому сина, щоб той сидів на його троні.+
7 А тепер, мій Боже, Єгово, ти зробив мене, твого слугу, царем замість мого батька Давида, хоча я ще дуже молодий* і недосвідчений*.+
8 Твій слуга править над вибраним тобою народом,+ який настільки численний, що його неможливо порахувати.
9 Тож дай своєму слузі слухняне серце, щоб він судив твій народ+ та розрізняв добро і зло.+ Бо як я сам зможу судити цей численний* народ?»
10 Єгові було приємно, що Соломон просив саме про це.+
11 Тож Бог сказав: «За те, що ти просив саме цього, а не довгого життя*, багатства чи смерті* твоїх ворогів, за те, що ти просив розуміння, щоб справедливо судити,+
12 я виконаю твоє прохання+ і дам тобі мудре і розумне серце.+ Такого, як ти, ніколи не було перед тобою і не буде після тебе.+
13 Також я дам тобі те, чого ти не просив,+ — багатство й славу,+ і за твого життя* не буде такого царя, як ти.+
14 Якщо ти ходитимеш моїми дорогами, дотримуючись моїх постанов і заповідей, як твій батько Давид,+ я ще й подарую тобі довге життя*».+
15 Коли Соломон прокинувся, то зрозумів, що Бог говорив з ним уві сні. Тоді він пішов у Єрусалим і, ставши перед ковчегом угоди Єгови, склав цілопалення та мирні жертви+ і влаштував бенкет для всіх своїх слуг.
16 Якось дві повії прийшли і стали перед царем.
17 Одна з них сказала: «Мій пане, ми з цією жінкою живемо в одному домі, і я народила дитину, коли вона була вдома.
18 На третій день після того, як я народила, ця жінка теж народила. Ми були разом, у домі не було нікого, крім нас двох.
19 І от вночі син цієї жінки помер, бо вона придавила його своїм тілом.
20 Тоді вона встала серед ночі і, поки твоя служниця спала, забрала мого сина і поклала біля своїх грудей*, а коло мене поклала свого мертвого сина.
21 Вранці я встала, щоб погодувати сина, і побачила, що він мертвий. Коли ж я придивилась, то зрозуміла, що це не мій син, якого я народила».
22 Але друга жінка сказала: «Ні, це мій син живий, а твій мертвий!» Однак перша заперечила: «Ні, це твій син мертвий, а мій живий!» І так вони сперечалися перед царем.
23 Зрештою цар сказав: «Одна говорить: “Це мій син живий, а твій мертвий!” — а друга: “Ні, це твій син мертвий, а мій живий!”»
24 Тож він сказав: «Дайте мені меч», і, коли йому принесли меч,
25 він наказав: «Розітніть живу дитину навпіл і віддайте одну половину одній жінці, а другу — другій».
26 У ту ж мить серце жінки, син котрої був живий, стислось від жалю, і вона почала благати царя: «Мій пане, прошу, віддай їй живе дитя, тільки не вбивай його!» А друга жінка сказала: «Нехай не буде ні мені, ні тобі! Хай розтинають!»
27 Тоді цар звелів: «Віддайте дитя першій жінці, не вбивайте його. Вона його мати».
28 Коли всі ізраїльтяни почули, який присуд виніс цар, то стали глибоко шанувати* царя,+ адже бачили, що Бог дав йому мудрість, щоб чинити правосуддя.+
Примітки
^ Або «взяв».
^ Букв. «уклав шлюбний союз».
^ Або «велике».
^ Або «ще хлопчик».
^ Букв. «не знаю, як виходити і входити».
^ Букв. «важкий».
^ Букв. «багатьох днів».
^ Або «душ».
^ Букв. «усі твої дні».
^ Букв. «продовжу твої дні».
^ Букв. «при лоні».
^ Букв. «боятися».