Добротою Христа. Коли Павло писав християнам у Коринфі про їхні помилки, він не був різким. Він звертався до них з лагідністю і добротою, наслідуючи Христа. Грецьке слово, перекладене тут як «доброта», буквально означає «поступливість», і його теж можна перекласти як «поміркованість». Це одна з чудових рис Христа Ісуса. Під час життя на землі Ісус досконало наслідував свого Батька, який є неперевершеним прикладом поміркованості (Ів 14:9). Хоча коринфяни заслуговували докору, Павло звертався до них з добротою, а не владно роздавав вказівки.

Тих, хто думає, ніби ми поводимося по-тілесному. Очевидно, деякі члени збору в Коринфі втратили духовний погляд і критикували Павла та його товаришів. Замість того, щоб зважати на духовність цих братів, вони, ймовірно, зосереджувались на їхній зовнішності, природних здібностях, рисах характеру тощо. Ці критично налаштовані коринфяни не розуміли, що в зборі діє Божий дух і що такі брати, як Павло та Аполлос, виконують свою працю завдяки Божому духу і роблять це на Божу славу.

Хоча ми живемо в тілі. Павло і його співпрацівники, як-от Аполлос та Кифа (Петро), жили звичайним життям і мали обмеження, притаманні всім недосконалим людям (1Кр 1:11, 12; 3:4, 5). Але, будучи християнами, вони вели духовну війну не по-тілесному, тобто не керувалися плотськими схильностями, спонуками і недосконалими людськими ідеями.

Ми не воюємо. Букв. «ми не виконуємо військову службу». Як видно з листів Павла, наприклад з 2Кр 10:3—6, він нерідко використовує військові терміни, коли говорить про духовну війну, яку мали вести він та його одновірці, щоб захистити збір від згубних міркувань і фальшивих учень (1Кр 9:7; Еф 6:11—18; 2Тм 2:4; див. коментарі до 2Кр 10:4, 5).

Повалити будь-яку твердиню. Грецьке дієслово, перекладене тут як «повалити», у 2Кр 10:8; 13:10 перекладається як «руйнувати». У Септуагінті це грецьке дієслово вживається для перекладу єврейського слова, що означає «знести; зрівняти з землею; поруйнувати» (Вх 23:24). «Твердиня» — це переклад грецького слова охı́рома, яке в Грецьких Писаннях трапляться лише в цьому вірші. Хоча Павло вживає це слово в переносному значенні, воно зазвичай стосується фортеці або укріпленого міста. У Септуагінті воно вживається у другій частині Пр 21:22, і, на думку декотрих вчених, Павло посилається на цей вірш. Крім того, в Септуагінті це слово вжито стосовно відомого укріпленого міста Тир та інших фортець (ІсН 19:29; Пл 2:5; Мих 5:11; Зх 9:3). Тож слова Павла малюють в уяві картину про те, як руйнують масивну фортецю під час завоювання міста.

Ми обертаємо нанівець хибні ідеї та все високодумне. Християни ведуть духовну війну навіть у зборі, коли обертають нанівець, або руйнують, будь-які хибні ідеї чи фальшиві вчення. Ці та інші перешкоди — немов величезні мури на шляху у тих, хто хоче здобути точне знання про Бога. Навіть у членів християнського збору можуть бути «погані думки», або міркування, які заважають розвивати взаємини з Богом (Мр 7:21). Хибні ідеї неможливо побороти буквальними мечами і списами, тому ми користуємося «духовним мечем, тобто Божим словом», що є частиною «нашої зброї» (2Кр 10:4; Еф 6:17). Завдяки йому християни можуть викривати лжевчення, шкідливі звички і поведінку, а також філософські ідеї, в яких відображена людська мудрість (1Кр 2:6—8; Еф 6:11—13).

Бо дехто говорить. Павло, мабуть, цитує своїх критиків з Коринфа, можливо, «преславних апостолів» або тих, хто потрапив під їхній вплив. (Див. коментар до 2Кр 11:5.) Вони заявляли, що «коли він присутній... то не справляє особливого враження; коли ж починає говорити, то взагалі нема що слухати». Однак, варто зазначити, що в Лікаонії мешканці Лістри подумали, що Павло — це Гермес, міфічний грецький бог красномовства. (Див. коментар до Дії 14:12.) Крім того, Павлові промови, записані в книзі Дії, свідчать про його надзвичайні ораторські здібності (Дії 13:15—43; 17:22—34; 26:1—29). Отже, критика з боку Павлових противників у Коринфі була не лише безпідставною, але й свідчила про недоброзичливе і зневажливе ставлення до Павла.

Коли він присутній серед нас. Тут Павло вживає грецьке слово парусı́а, протиставляючи свою присутність своїй відсутності (2Кр 10:11). Коли він використовує це слово, то говорить не про свій прихід чи наближення, а про свою присутність серед братів. У Грецьких Писаннях слово парусı́а вживається в такому значенні ще п’ять разів (1Кр 16:17; 2Кр 7:6, 7; Флп 1:26; 2:12). Це грецьке слово також вживається стосовно невидимої присутності Ісуса Христа (Мт 24:3; 1Кр 15:23). Коли йдеться про присутність Ісуса, в багатьох перекладах це слово передано як «прихід» або «прибуття», але варіант перекладу «присутність» доречніший, і це видно, зокрема, з того, як Павло використовує парусı́а. (Див. коментарі до 1Кр 15:23; 16:17.)

Територією. Тут слово «територія» — це відповідник грецького слова кано́н. Воно походить від єврейського слова кане́, що означає «тростина». В давнину тростина використовувалась як вимірювальний інструмент (Єз 40:3—8; 41:8; 42:16—19; див. глосарій, «Канон (біблійний)»). У 2Кр 10:13, 15, 16 Павло вживає це слово щодо завдання, яке йому відміряв Бог. Він хвалився лише тим, чого досягнув у межах призначеної [йому] території, тобто в тих сферах служіння, які доручив йому Бог.

Нехай хвалиться Єговою. У Грецьких Писаннях дієслово кауха́омай, перекладене тут як «хвалиться», також може означати «гордитися; тішитися; радіти». Воно вживається як в негативному, так і в позитивному значенні. Наприклад, Павло заохочував одновірців: «Радіймо [або «хвалімося»] надією одержати славу від Бога» (Рм 5:2). Хвалитися Єговою означає гордитися тим, що Єгова є нашим Богом, і радіти, що він має таку репутацію, таке ім’я (Єр 9:23, 24).

Єговою. Це цитата з Єр 9:24, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Той самий вірш Павло цитує в 1Кр 1:31. (Див. додаток В1 і В2.)

А той, кого рекомендує Єгова. Ці слова Павла пов’язані з попереднім віршем, де він цитує Єр 9:23, 24. Єремія говорить, що недоречно хвалитися власною мудрістю, силою чи багатством. Далі він каже: «Якщо ж хтось хвалиться, нехай хвалиться своєю проникливістю і тим, що знає мене... промовляє Єгова». Павло доповнює цитату, говорячи, що Боже схвалення, або визнання, отримують не ті, хто сам себе рекомендує і вихваляється (Пр 27:2), а ті, кого «рекомендує Єгова». Оскільки Боже ім’я вжито в оригінальному єврейському тексті Єр 9:24, воно використовується і в 2Кр 10:17, і в цьому вірші. (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 2Кр 10:18.)