Друга книга Самуїла 15:1—37

15  Після цього Авесало́м завів собі колісницю і коней та взяв 50 чоловіків, які мали бігти перед ним.+  Рано-вранці Авесало́м ставав при дорозі, яка вела до міської брами,+ і, коли хтось приходив зі своєю справою на суд до царя,+ він кликав його і питав: «З якого ти міста?» Той відповідав: «Твій слуга з такого-то племені Ізра́їля».  Авесало́м казав йому: «Ти говориш правильно і слушно, але в царя немає кому вислухати твою справу».  Він також говорив: «От якби мене призначили суддею в цьому краї! Тоді б до мене міг приходити кожен, хто має судову справу, і я судив би справедливо».  Коли хтось підходив, щоб вклонитися йому, він простягав руку, обіймав його і цілував.+  Так Авесало́м поводився з усіма мешканцями Ізра́їлю, які приходили на суд до царя. І крав він серця ізраїльтян.+  Коли минуло чотири роки*, Авесало́м сказав царю: «Дозволь мені піти у Хевро́н+ і виконати обітницю, яку я дав Єгові.  Живучи в Сирії у Гешу́рі,+ твій слуга дав таку обітницю:+ “Якщо Єгова поверне мене до Єрусалима, я принесу жертву* Єгові”».  Цар сказав: «Іди з миром». І той пішов у Хевро́н. 10  Тоді Авесало́м таємно послав шпигунів у всі племена Ізра́їля з такими словами: «Як почуєте звук рога, оголосіть: “Авесало́м зацарював у Хевро́ні!”»+ 11  Разом з Авесало́мом з Єрусалима пішло 200 чоловіків, яких він запросив. Вони нічого не підозрювали і не знали, що відбувається. 12  Під час жертвоприношення Авесало́м послав слуг у місто Гı́ло,+ щоб вони привели Давидового радника,+ гілоня́нина Ахітофе́ла.+ Змова набирала сили, і до Авесало́ма приєднувалося дедалі більше людей.+ 13  Через деякий час прийшов вісник і сказав Давиду: «Серця ізраїльтян прихилилися до Авесало́ма». 14  Давид відразу наказав усім слугам, які були з ним у Єрусалимі: «Вставайте, треба втікати,+ інакше ніхто з нас не врятується від Авесало́ма! Поспішіть, інакше він швидко захопить нас, вчинить нам зло і вигубить місто мечем!»+ 15  Вони відповіли цареві: «Пане наш, царю, твої слуги зроблять усе так, як ти вирішиш».+ 16  Тож цар пішов з усіма своїми домашніми, залишивши тільки 10 наложниць+ доглядати за домом*. 17  Цар вирушив зі всіма своїми людьми і через деякий час зупинився в Бет-Мерха́ку. 18  Всі його слуги, які вийшли разом з ним*, і всі керетя́ни, пелетя́ни+ та гатя́ни+ — 600 чоловік, які пішли за ним з Га́та,+ — проходили, а цар оглядав їх*. 19  Він запитав гатя́нина Ітта́я:+ «Навіщо тобі йти з нами? Вертайся і живи з новим царем, адже ти чужинець, ти теж вигнаний зі свого краю. 20  Ти прийшов тільки вчора. Хіба я можу змусити тебе сьогодні поневірятися разом з нами і в будь-яку хвилю йти за мною туди, куди мені доведеться? Візьми своїх братів і повертайся назад. Нехай Єгова виявить тобі віддану любов і вірність!»+ 21  Але Ітта́й відповів царю: «Як живий Єгова і як живий ти, мій пане царю, де буде мій пан, там буде і твій слуга! Я готовий навіть померти з тобою!»+ 22  Тоді Давид сказав Ітта́ю:+ «Добре, проходь». І гатя́нин Ітта́й пройшов з усіма своїми людьми й дітьми. 23  Усі тамтешні мешканці голосно плакали, коли народ йшов. Цар же стояв перед долиною Кедро́н.+ Перейшовши долину, народ вирушив далі дорогою, що вела в пустелю. 24  Там був і Садо́к+ разом з усіма левітами,+ які несли ковчег+ угоди правдивого Бога.+ Поставивши ковчег, вони зупинилися. Евіата́р+ також підійшов туди і стояв, поки всі люди не вийшли з міста. 25  Цар сказав Садо́ку: «Віднеси ковчег правдивого Бога назад у місто.+ Якщо я знайду ласку в очах Єгови, то він поверне мене і дозволить побачити ковчег та місце, де він пробуває.+ 26  Але якщо Бог скаже: “Ти мені не до вподоби”, що ж, нехай робить те, що добре в його очах». 27  Далі цар сказав священику Садо́ку: «Ти ж прозорливець.+ Повертайся з миром у місто разом зі своїм сином Ахімаа́цом та Йоната́ном,+ сином Евіата́ра. Повертайтеся ви і обидва ваші сини. 28  А я затримаюсь у пустелі, біля бродів, поки не отримаю від вас звістки».+ 29  Тож Садо́к та Евіата́р віднесли ковчег правдивого Бога назад в Єрусалим і залишилися там. 30  Давид же почав підніматися на Оливкову гору*.+ Він ішов і плакав, голова його була покрита, а ноги босі. Усі люди, які були з ним, також ішли, покривши голови, і плакали. 31  Давиду донесли: «Ахітофе́л — серед тих, хто у змові+ з Авесало́мом».+ Тоді Давид сказав: «Єгово,+ прошу тебе, зроби пораду Ахітофе́ла безглуздою!»+ 32  Коли Давид піднявся на вершину, де поклонялися Богу, йому назустріч вийшов архітя́нин+ Хуша́й;+ одяг на ньому був роздертий, а голова посипана порохом. 33  Давид сказав йому: «Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем, 34  а якщо повернешся в місто і скажеш Авесало́му: “Царю, я — твій слуга. Колись я служив твоєму батькові, а тепер буду служити тобі”,+ то зведеш нанівець пораду Ахітофе́ла.+ 35  Там з тобою будуть священики Садо́к та Евіата́р. Передавай їм усе, що почуєш з дому царя.+ 36  З ними також будуть два їхні сини: Ахімаа́ц,+ син Садо́ка, та Йоната́н,+ син Евіата́ра. Передавайте мені через них усе, що почуєте». 37  Тож Хуша́й, друг*+ Давида, прийшов у Єрусалим, коли в місто входив Авесало́м.

Примітки

Або, можливо, «40 років».
Або «поклоніння». Букв. «виконаю служіння».
Або «палацом».
Або «переходили поруч із ним».
Або «переходили перед обличчям царя».
Або «схил».
Або «довірена особа».

Коментарі

Медіафайли