Боже ім’я, записане чотирма єврейськими приголосними יהוה, згадується у Єврейських Писаннях приблизно 7000 разів. У цьому виданні ці чотири літери, котрі називають тетраграмою, передано як «Єгова». Це ім’я у Біблії згадується набагато частіше за інші імена. У Біблії під натхненням було записано багато титулів Бога, таких, як «Всемогутній», «Всевишній» та «Господь», але тетраграма — це єдине особисте ім’я, яким названо Бога.

Бог Єгова сам хотів, щоб у Біблії вживалося його ім’я. Наприклад, він надихнув пророка Йоіла написати: «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, спасеться» (Йоіла 2:32). А одного з псалмоспівців Бог спонукав написати: «Хай люди знають, що ти, чиє ім’я Єгова, тільки ти Всевишній над усією землею» (Псалом 83:18). Боже ім’я згадується приблизно 700 разів в одній тільки книзі Псалмів, яка містить поетичні тексти, що призначалися для співу та декламації. Чому ж Божого імені немає у багатьох біблійних перекладах? Чому у цьому перекладі використано саме форму «Єгова»? І що означає Боже ім’я Єгова?

Чому Божого імені немає у багатьох біблійних перекладах? Причин є кілька. Дехто вважає, що Всемогутньому Богу не потрібне ім’я. На інших, очевидно, справила вплив юдейська традиція уникати вживання Божого імені, можливо, через страх осквернити його. Є й ті, хто вважає, що, оскільки точно не відомо, як вимовлялося Боже ім’я, ліпше вживати такі титули, як «Господь» і «Бог». Проте цим аргументам бракує переконливості. Розгляньмо чому.

• Ті, хто наполягає на тому, що Всемогутньому Богу не потрібне ім’я, ігнорують простий факт: перші копії Божого Слова, у тому числі створені ще до приходу Христа, містять  Боже особисте ім’я. Як уже згадувалося, Бог хотів, щоб його ім’я було в його Слові, і воно міститься в ньому приблизно 7000 разів. Отже, немає жодних сумнівів, що Бог хоче, аби ми знали і вживали його ім’я.

• Перекладачі, які усунули Боже ім’я, спираючись на єврейську традицію, не беруть до уваги важливого факту. Хоча деякі єврейські переписувачі не вимовляли цього імені, вони не усунули його зі своїх копій Божого Слова. У стародавніх рукописах, знайдених у Кумрані біля Мертвого моря, Боже ім’я вживається багато разів. Деякі перекладачі пояснюють, що там, де вони великими літерами пишуть титул «ГОСПОДЬ», в оригіналі міститься Боже ім’я. Тоді постає питання: чому ці перекладачі дозволили собі замінити Боже ім’я на інші слова або усунути його з Біблії, коли вони самі ж визнають, що воно з’являється в біблійному тексті тисячі разів? Хто дав їм таке право? Хай скажуть вони самі.

• Ті, хто твердить, що Боже ім’я не слід вживати тому, що невідомо, як саме його колись вимовляли, водночас без застережень уживають ім’я Ісус. Але учні Ісуса в I столітті вимовляли його ім’я не так, як християни сьогодні. Християни єврейського походження, очевидно, називали його «Єшу́а». Єврейський відповідник титулу «Христос» — це «Машı́ах», тобто «Месія». Грекомовні християни називали його «Іесу́с Хрісто́с», а християни, які розмовляли латинською мовою,— «Іе́сус Крı́стус». Переклад Ісусового імені грецькою був під натхненням записаний у Біблії, і це показує, що перші християни цілком правомірно вживали ту форму імені, яка була поширена у їхній мові. Комітет перекладу Біблії нового світу вважає, що є вагомі підстави вживати форму «Єгова», навіть якщо вона не зовсім відповідає вимові Божого імені у давньоєврейській мові.

Чому в «Перекладі нового світу» використано форму «Єгова»? Чотири літери тетраграми (יהוה) можна передати приголосними ЙГВГ. У давньоєврейській мові голосні літери не передавалися на письмі, тому тетраграма не містить голосних літер. Люди, які говорили давньоєврейською, при читанні легко підставляли у слова голосні звуки.

Приблизно через 1000 років після написання Єврейських Писань єврейські переписувачі запровадили систему знаків, що показували, які голосні треба вимовляти під час читання. Однак на той час серед євреїв поширився забобон, який забороняв вимовляти вголос Боже особисте ім’я, і вони замінювали його іншими словами. Переписуючи тетраграму, вони,  ймовірно, додавали до чотирьох приголосних літер Божого імені голосні літери слів, якими замінювали Боже ім’я. Тому рукописи, в яких використовувались знаки на позначення голосних літер, не допомагають визначити, як єврейською вимовлялося Боже ім’я. Дехто вважає, що воно вимовлялося «Ягве», а дехто пропонує інші варіанти. В рукописі Мертвого моря, в якому міститься частина книги Левіт грецькою мовою, Боже ім’я транслітероване як «Іао». Окрім цієї форми, грецькі письменники давнього часу трималися таких форм, як «Іае», «Іабе́», «Іауе́». Проте немає підстав наполягати на якомусь одному варіанті. Ніхто не знає, як саме у давнину Божі служителі вимовляли це ім’я єврейською мовою (Буття 13:4; Вихід 3:15). Але відомо, що Бог неодноразово називав своє ім’я, спілкуючись зі своїм народом, що євреї зверталися до нього на ім’я і що вони вживали Боже ім’я у своїх розмовах (Вихід 6:2; 1 Царів 8:23; Псалом 99:9).

Чому ж тоді в «Перекладі нового світу» вжито форму «Єгова»? Тому що саме ця форма Божого імені вже століттями поширена в багатьох мовах.

У Біблії англійською мовою Боже особисте ім’я вперше з’явилося 1530 року в П’ятикнижжі, яке переклав Вільям Тиндаль (Тиндейл). Він ужив форму «Iehouah». З часом англійська мова змінилась, тож змінилось і написання Божого імені. Наприклад, 1612 року Генрі Ейнсворт використав форму «Iehovah» у своєму перекладі книги Псалмів. Потім, у 1639 році, у переглянутому виданні цієї праці, надрукованому разом з П’ятикнижжям, використовувалась форма «Jehovah». У 1901 році перекладачі «Американського стандартного перекладу» вжили форму «Jehovah» всюди, де Боже ім’я було в єврейському тексті.

 Авторитетний біблеїст Джозеф Ротергам у своїй праці «Дослідження Псалмів», опублікованій 1911 року, пояснив, чому він вжив «Jehovah» замість «Yahweh». Він хотів використати «форму імені більш знайому (і при цьому цілком прийнятну) широкому колу читачів Біблії». У 1930 році вчений Е. Ф. Кіркпатрік висловив подібну думку стосовно використання форми «Jehovah». Він сказав: «Сучасні знавці граматики наполягають на тому, що ім’я слід читати як “Yahveh” або “Yahaveh”; однак форма JEHOVAH глибоко вкоренилась в англійській мові, і важливе значення має не точна вимова, а визнання того, що це — Власне Ім’я, не просто загальна назва “Господь”».

В українському «Перекладі нового світу» використано форму «Єгова» з огляду на те, що вона загальновідома і вживається в українській мові принаймні з першої половини XVII століття. Боже ім’я у цій формі вживали такі перекладачі і письменники, як М. Драгоманов, П. Загребельний, П. Куліш, І. Огієнко, М. Старицький, Леся Українка, І. Франко, Г. Хоткевич, Т. Шевченко та інші.

Що означає ім’я Єгова? У єврейській мові ім’я Єгова походить від дієслова, яке означає «ставати», і, як вважає чимало вчених, саме від каузативної (причинної) форми цього дієслова. Тому Комітет перекладу Біблії нового світу дотримується думки, що Боже ім’я означає «Він спричиняє ставати». Погляди вчених стосовно значення цього імені розходяться, тож не можна бути категоричними. І все ж згадане значення влучно описує Єгову як Творця усього і Виконавця свого наміру. Він не тільки створив усесвіт і дав життя розумним істотам, але й у міру того, як розвиваються події, продовжує виконувати свою волю.

Отже, значення імені Єгова не обмежується значенням дієслова, вжитого у Вихід 3:14, де говориться: «Я Стану Тим, Ким Вирішу Стати» (в примітці: «Я Виявлюся Тим, Ким Я Виявлюся»). Ці слова не повністю передають значення Божого імені. Вони розкривають лише одну з граней особистості Бога — показують, що він стає тим, ким потрібно за тих чи інших обставин, щоб виконати свій намір. І, хоча ім’я Єгова містить цю думку, воно означає більше, ніж те, що він вибирає, ким стати. Воно також означає, що Бог має вплив на те, що відбувається з його творінням, і сприяє виконанню свого наміру.