НА ТЕРИТОРІЇ стародавнього Вавилона археологи знайшли величезну кількість випалених цеглин, з яких було побудоване це місто. Археолог Роберт Колдевей зазначає, що ці цеглини були виготовлені у спеціальних печах, які розміщувалися «поза містом, де була якісна глина і... достатньо деревини для палива».

Стародавні записи свідчать про те, що вавилонські можновладці використовували печі і для менш гуманних цілей. Поль-Ален Больє, професор асиріології в Торонтському університеті, каже: «Декілька вавилонських джерел... повідомляють про випадки, коли цар наказував спалити певних людей за бунт або святотатство». Один текст, який датується періодом правління Навуходоносора, містить таке речення: «Знищ їх, спали їх, засмаж їх... у печі... нехай їхній дим здійметься хмарою, нехай вони помруть у вогні, лютому полум’ї».

Це нагадує нам про події, описані в 3-му розділі книги Даниїла. Там розповідається про те, як цар Навуходоносор звів величезну статую із золота. Її поставили на рівнині Дура, за межами міста Вавилон. Коли троє єврейських юнаків, Шадрах, Мешах та Авед-Него, відмовилися вклонитися статуї, Навуходоносор сильно розлютився і «наказав розпалити піч усемеро сильніше, ніж зазвичай» та вкинути в неї бунтарів. Але могутній ангел врятував юнаків від неминучої смерті (Дан. 3:1—6, 19—28).

Про правдивість Біблії свідчать і самі цеглини. На багатьох із них витиснено написи, які прославляють царя. Один такий напис говорить: «Навуходоносор, цар вавилонський... Я збудував цей палац, місце перебування моєї Величності... Нехай мої нащадки панують у ньому повіки». Цей напис дуже подібний на слова, записані в Даниїла 4:30. Згідно з цим віршем, Навуходоносор вихвалявся: «Який же величний Вавилон! Це я своєю силою і міццю збудував його для царського дому! Я зробив це заради своєї слави і величі!»