Погляд Біблії

Що стається в момент смерті?

У БОЖИЙ намір не входило, щоб його земні діти помирали (Римлян 8:20, 21). Зі слів Єгови до Адама видно, що смерть мала бути покаранням за непослух, а не природним кінцем кожної людини (Буття 2:17). Адам розумів, що таке смерть, оскільки бачив, як помирають тварини.

За свій гріх Адам заплатив життям, померши у віці 930 років (Буття 5:5; Римлян 6:23). Згрішивши, він вже не міг належати до Божої сім’ї і називатися Божим сином (Повторення Закону 32:5). Непослух Адама мав сумні наслідки для всього людства. Біблія говорить: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей» (Римлян 5:12).

 Що відбувається з нашою свідомістю?

Біблія також каже: «Доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям,— марнота-бо все!.. Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху» (Екклезіяста 3:19, 20). Що означають слова «вернеться все знов до пороху»?

Цей вислів нагадує нам слова, які промовив Бог до першої людини: «Ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Вони вказують на те, що люди, як і тварини, є фізичними створіннями. Людина не являє собою духа, який живе у фізичному тілі. Наша свідомість не може існувати окремо від тіла. Ось як Біблія описує смерть: «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть» (Псалом 146:4).

В якому ж стані перебувають померлі? Боже Слово дає чітку відповідь: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Отож смерть не є переходом у краще життя. Вона, як говорить Біблія,— наш «останній ворог», адже її прихід означає для нас повне небуття (1 Коринфян 15:26; Екклезіяста 9:10). Та чи все так безнадійно?

Добра новина

Мільйони померлих перебувають у стані подібному до сну, з якого можна вийти. Ось що Ісус сказав своїм учням про смерть близької для них людини: «Наш друг Лазар заснув, і я йду розбудити його». Біля гробниці, Ісус наказав відвалити камінь й вигукнув: «Лазарю, вийди!» І людина, яка була мертвою чотири дні, вийшла (Івана 11:11—14, 39, 43, 44). Слід зауважити, що тіло Лазаря вже почало розкладатися, і, повернувши цього чоловіка до життя, Ісус показав, що Бог пам’ятає про мертвих усе: їхні думки, риси характеру та зовнішній вигляд. Він може оживити їх. Іншого разу Ісус сказав: «Надходить час, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують його [Ісусів] голос і вийдуть» (Івана 5:28, 29).

Крім того, Біблія потішає нас, коли говорить: «Останній ворог, з яким буде покінчено,— це смерть» (1 Коринфян 15:26). Оскільки «вже не буде... смерті», людям більше ніколи не доведеться ховати своїх близьких (Об’явлення 21:4). Хіба така обітниця не сповнює нас надією?

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

▪ Чи померлі щось усвідомлюють? (Екклезіяста 9:5).

▪ Чи мертві будуть жити знову? (Івана 5:28, 29).

[Вставка на сторінці 29]

«Ввийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Псалом 146:4).