Коли вас ображають

«СОЛОДКА помста». Чи знайомий вам цей вислів? Коли вас ображають або завдають якоїсь шкоди, ви обурюєтесь. І це природно, адже вроджене почуття справедливості вимагає моральної компенсації. Але чи варто відплачувати тією ж монетою?

Звичайно, образа буває різною. Вас можуть зневажити, штовхнути, дати вам ляпаса, обізвати, побити, пограбувати тощо. Як ви почуваєтесь, коли вас кривдять? Ось як реагує багато людей: «Він мені ще заплатить!»

У США чимало старшокласників фальшиво обвинувачують вчителів у зловживанні своїм становищем. Так учні мстяться педагогам за те, що вони їх дисциплінують. «Якщо вчителя у чомусь звинуватили, він втрачає свій авторитет»,— говорить Бренда Мітчел, голова профспілки вчителів у Новому Орлеані. Навіть коли звинувачення спростовуються, відновити добре ім’я нелегко.

Дедалі більше невдоволених службовців мстяться своїм роботодавцям. Вони пошкоджують програми або видаляють важливі дані з комп’ютерної мережі компанії. Дехто краде секретну інформацію, яку потім розголошує або продає. Окрім такого електронного шахрайства, «поширеним методом помсти залишається звичайна крадіжка» (з повідомлення газети «Нью-Йорк таймс»). У більшості фірм до щойно звільнених працівників приставляють охоронця. Він супроводжує людину до робочого місця, чекає поки вона збере речі і веде її до виходу. Таким чином роботодавці запобігають зведенню рахунків.

Найчастіше об’єктом помсти стають близькі люди — друзі, колеги та члени сім’ї. Необдумані вчинки або слова можуть зранити наші почуття і викликати бажання помститися. Чи огризаєтесь ви, якщо друг підвищує на вас голос? Чи тримаєте помсту в серці, коли хтось з рідних чимось вас образить? Наскільки ж легко піддатися таким почуттям, коли кривдник — близька вам людина.

 До чого призводить помста?

Зазвичай люди мстяться, щоб позбутися емоційного болю від образи. Наприклад, Біблія розповідає, що сталося, коли ханаанеянин Сихем зґвалтував Діну, дочку патріарха Якова. Її брати, довідавшись про це, були глибоко обурені. Біблія каже: «Засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів» (Буття 34:1—7). Щоб відплатити за свою сестру, Симеон і Левій вдалися до підступу і, увійшовши до ханаанського міста, повбивали всіх чоловіків, у тому числі Сихема (Буття 34:13—27).

Чи таке кровопролиття вирішило проблему? Коли Яків довідався про вчинок своїх синів, він докорив їм: «Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю... Вони зберуться на мене, та й поб’ють мене, і буду знищений я та мій дім» (Буття 34:30). Замість того щоб вирішити конфлікт, Симеон і Левій тільки погіршили ситуацію. Тепер сім’я Якова жила в постійному страху перед помстою розлючених сусідів. Очевидно, щоб захистити Якова від їхніх нападів, Єгова наказав йому переселитися разом з сім’єю до Бет-Ела (Буття 35:1, 5).

Історія про Діну містить важливий урок: помста породжує помсту, і це може тривати без кінця.

Руйнівні наслідки

Якщо людина зосереджується на помсті, то лише руйнує себе. В одній книжці говориться: «Гнів робить вас своїм рабом. Він знесилює; ви увесь час думаєте про болісне минуле, проклинаєте свого кривдника і виношуєте план помсти» («Прощення. Як примиритись з минулим і йти далі», англ.). Ось що каже Біблія про вплив негативних почуттів: «Заздрість — гнилизна костей» (Приповістей 14:30).

Та й справді, як може людина бути радісною, коли її з’їдає ненависть чи інше згубне почуття? Один автор зауважив: «Якщо ви думаєте, що  помста солодка, подивіться на обличчя людей, які виношують її роками».

Лише подумайте, до чого призводить етнічна чи релігійна нетерпимість в багатьох частинах світу. Нерідко одне вбивство стає причиною іншого, утворюючи нескінченний ланцюг ненависті і смерті. Одного разу, коли від бомби терористів загинуло 18 підлітків, згорьована жінка закричала: «Ми повинні покарати їх у тисячу разів сильніше!» Така жага помсти породжує ще жорстокіші вчинки і втягує у конфлікт дедалі більше людей.

«Око за око»

Дехто, виправдовуючи своє бажання помститися, посилається на Біблію. Такі особи кажуть: «Хіба в Біблії не говориться, що треба віддати “око за око, зуб за зуб”?» (Левит 24:20). На перший погляд цей закон закликав до помсти. Насправді ж він був даний, щоб стримувати месників від невиправданої жорстокості. Як саме?

Якщо ізраїльтянин вибивав око іншому, то згідно з Законом він повинен був отримати справедливе покарання. Однак сам потерпілий не мав права карати кривдника або когось з його родини. Йому слід було звернутися з цією справою до призначених суддів, які мали вирішити її відповідно до вимог Закону. Людина усвідомлювала, що її незаконні або жорстокі дії проти кривдника буде покарано тією ж мірою. Це стримувало її від помсти. Втім, це був не єдиний принцип, який запобігав жорстокості.

Перед тим як дати закон про відплату, Бог Єгова сказав ізраїльтянам через Мойсея: «Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму... Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти» (Левит 19:17, 18). Отже вимогу «око за око, зуб за зуб» слід розглядати у контексті цілої Закон-угоди, яка, за словами Ісуса, ґрунтується на двох заповідях: «Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом» та «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37—40). А як поводитись християнам, коли вони зазнають несправедливості?

Прагніть миру

Біблія називає Єгову «Богом миру» і заохочує його служителів «шукати миру та з усіх сил підтримувати його» (Євреїв 13:20; 1 Петра 3:11). Чи це можливо?

Під час свого земного служіння Ісус зносив багато страждань. На нього плювали, його сікли батогом, переслідували, один з апостолів зрадив його, а решта покинули у важку хвилину (Матвія 26:48—50; 27:27—31). Як реагував Ісус? Апостол Петро написав: «Коли його злословили, він не злословив у відповідь. Коли страждав, то не погрожував, а віддавав себе в руки того, хто судить праведно» (1 Петра 2:23).

«Христос постраждав за вас, залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами»,— сказав Петро (1 Петра 2:21). Тож християнам, зазнаючи несправедливості, слід поводитись, як Ісус. У Нагірній проповіді він сказав: «Не переставайте любити своїх ворогів  і молитися за своїх гонителів. Так ви станете синами вашого небесного Батька» (Матвія 5:44, 45).

Як реагують на образи ті, хто старається виявляти таку ж любов, яку мав Христос? У Приповістей 19:11 говориться, що «розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною». Послідовники Христа дотримуються поради: «Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром» (Римлян 12:21). Наскільки сильно це відрізняється від мстивого духу, котрий панує серед людей. Справжня християнська любов, яка «не веде лічби образам», допоможе нам подолати жагу помсти і «перейти над провиною» (1 Коринфян 13:5).

А що, коли проти нас вчиняють злочин або нам загрожує якесь лихо? Чи повинні ми просто змиритись? Зовсім ні! Слова Павла «завжди перемагай зло добром» не означають, що в такій ситуації християнин мусить мовчки терпіти. Він має право захищати себе. Якщо хтось нападає на нас або зазіхає на наше майно, ми можемо викликати міліцію. А коли подібне стається на роботі чи в школі, можна звернутись до тих, хто має владу і в змозі нас захистити (Римлян 13:3, 4).

Однак варто пам’ятати, що в цьому світі домогтися повної справедливості неможливо. Чимало людей шукають її ціле життя, але гірко розчаровуються.

Сатана прагне, щоб помста і ненависть отруювали людські стосунки (1 Івана 3:7, 8). Тож мудро прислухатися до такої біблійної поради: «Любі, не мстіться самі за себе, а дайте місце гніву Божому, бо написано: “Помста моя, я відплачу”,— говорить Єгова» (Римлян 12:19). Залишивши все в руках Єгови, ми втамуємо біль, позбудемось гніву і стримаємось від жорстоких учинків (Приповістей 3:3—6).

[Вставка на сторінці 22]

«Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом» та «Люби свого ближнього, як самого себе»

[Ілюстрації на сторінці 23]

Любов «не веде лічби образам» (1 Коринфян 13:5)