Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Боже ім’я, Єгова, в єгипетському храмі

Боже ім’я, Єгова, в єгипетському храмі

Боже ім’я, Єгова, в єгипетському храмі

ЯКИМ століттям датуються найдавніші небіблійні джерела, що містять Боже ім’я, Єгова, або Ягве? Деякі вчені впевнено називають XIV століття до н. е. Чому вони так вважають?

Приблизно до 1370 року до н. е. єгиптяни завоювали чимало країв. Тогочасний правитель Єгипту, фараон Аменхотеп (Аменофіс) III, звів величний храм у Солебі, що в Нубії (сучасний Судан). Під час розкопок храму археологи знайшли різьблення з єгипетським ієрогліфом, який, здається, є відповідником тетраграми — чотирьох єврейських літер (ЙГВГ), що означають Боже ім’я, Єгова. Цей напис на 500 років старший від Моавського каменя, найдавнішої пам’ятки, в котрій згадується Боже ім’я. Як ім’я Бога з’явилося в язичницькому храмі у Єгипті?

«Шасу, земля Джагу»

Фараон Аменхотеп III присвятив храм богу Амону-Ра. Храм, завдовжки 120 метрів, стояв на західному березі Нілу. В одному залі на базах колон зображені полонені зі зв’язаними за спиною руками. Вони несли таблички з ієрогліфами, які означали назву їхнього краю або народу, завойованого фараоном. У списку були території народу шасу, або шосу. Що це за народ?

Шасу — загальна назва, яку єгиптяни дали бедуїнам, зневаженим племенам, що мешкали на схід від Єгипту. Їхні території лежали на Сінайському півострові, а також на півдні Палестини і Трансйорданії. На думку деяких дослідників, землі племен шасу простягались на північ аж до Лівану і Сирії. У переліку завойованих територій, знайденому в солебському храмі, є напис, який читають як «Ягве в землі шосу», або «Шасу, земля Джагу», або «Земля шасу-йгв». За словами єгиптолога Жана Леклана, ім’я на табличці в солебському храмі «відповідає тетраграмі, ЙГВГ, яка означає ім’я бога Біблії».

Більшість вчених вважає, що слова Джагу, Ягу чи Ягве у цій та подібних пам’ятках є назвами місцевостей. Дослідник Шмуель Ахітув каже, що напис стосується «території, по якій мандрували племена поклонників Ягу, Бога Ізраїля» *. Якщо це справді так, то назва тієї місцевості є лише одним з прикладів того, що у стародавніх семітських народів імена місцевостей збігалися з іменами їхніх богів. Приміром, назва Ассур стосується як самого краю Ассирії, так і головного божества його мешканців.

Щодо напису в храмі у Нубії біблеїст і археолог Ролан де Во каже: «Уже з середини II тисячоліття до н. е в місцевості, жителі якої підтримували зв’язки з прабатьками ізраїльського народу, існувала географічна назва чи назва народу, дуже схожа на ім’я Бога Ізраїлю, а то й однакова з цим іменем».

Це ім’я досі шанують

У Нубії ім’я Ягве, передане єгипетськими ієрогліфами, можна побачити не лише в Солебі. Переліки, які вважаються копіями солебського списку, є також у храмах Рамзеса II в Західній Амарі та в Акші. У списку в Амарі ієрогліф, що означає «Ягве в землі шосу», стоїть поряд з назвами інших земель шосу, які, ймовірно, стосуються Сеїру і Лавану. В Біблії ці території пов’язуються з південною Палестиною, Едомом і Сінайською пустелею (Буття 36:8; Повторення Закону 1:1). Як перед, так і після перебування ізраїльтян в Єгипті тут часто таборували племена, котрі знали Єгову і поклонялись йому (Буття 36:17, 18; Числа 13:26).

Імена інших богів теж з’являються на стародавніх написах, але тільки ім’я Бога Єгови, про якого розповідає нам Біблія, досі шанують і широко вживають. Наприклад, у понад 230 країнах і територіях більше як сім мільйонів Свідків Єгови допомагають іншим не лише дізнатись про це ім’я, але й наблизитись до Бога, який має унікальне ім’я Єгова (Вихід 15:3; Якова 4:8).

[Примітка]

^ абз. 7 Деякі вчені сумніваються в тому, що цей ієрогліф вказує на шасу як на «поклонників бога Ягве». Вони стверджують, що подібність назви цього краю, яка згадується в написі, з іменем ізраїльського Бога випадкова, хоча й досить цікава.

[Вставка на сторінці 21]

Як ім’я Бога Єгови, про якого розповідає Біблія, з’явилось в язичницькому храмі у Єгипті?

[Карта на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЄГИПЕТ

Храм у Солебі

СУДАН

р. Ніл

[Ілюстрації на сторінці 21]

Копія храмової колони

[Ілюстрація на сторінці 22]

Руїни храму Амон-Ра (Солеб, Судан)

[Відомості про джерело]

Ed Scott/Pixtal/age fotostock

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Background: Asian and Middle Eastern Division/The New York Public Library/Astor, Lenox and Tilden Foundations