ЯКЩО ви маєте дітей, то, напевно, відчували щось подібне. Як вам у таких ситуаціях застосовувати покарання і чи взагалі варто це робити? Чи правильно карати дітей?

У Біблії думку про покарання передають різні слова, такі, як «повчання», «напучування», «картання» тощо. Вони насамперед стосуються навчання, виховання та виправлення і не мають нічого спільного з приниженням чи жорстокістю (Приповістей 4:1, 2, переклад Р. Турконяка).

Виховання дітей можна порівняти із садівництвом. Садівник підготовляє ґрунт, поливає рослину, підживлює і захищає її від шкідників та бур’янів. Коли рослина підростає, садівнику потрібно її підрізувати, щоб спрямувати ріст гілок у потрібному напрямку. Садівник розуміє: щоб виростити міцну рослину, потрібно застосовувати різноманітні і правильно підібрані прийоми. Так само й батьки виявляють свою турботу про дітей у різний спосіб. Інколи їм доводиться застосовувати покарання. Воно, як і підрізка рослин, може на ранніх стадіях виправити погані схильності дитини й допомогти їй розвиватись у правильному напрямку. Проте рослину слід обрізати обережно, щоб не завдати їй непоправної шкоди. Батьки також мають карати своїх дітей, виявляючи любов і турботу.

Бог Біблії, Єгова, подає батькам чудовий приклад. Він застосовує покарання дуже вміло, тому його слухняні земні служителі прагнуть і навіть «люблять повчання» (Приповістей 12:1, переклад Р. Турконяка). Вони «міцно тримаються напучування» і «не лишають... його» (Приповістей 4:13). Ви допоможете своїм дітям правильно ставитися до покарання, якщо будете наслідувати Бога. Ключову роль у тому, як Єгова застосовує покарання, відіграють такі три його риси: 1) любов, 2) поміркованість і 3) послідовність.

Головною спонукою і підґрунтям покарання, яке застосовує Бог, є любов. Біблія говорить: «Кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина» (Приповістей 3:12). Крім того, Єгова «милосердний, і милостивий, довготерпеливий» (Вихід 34:6). Ось чому він ніколи не завдає образ і не поводиться жорстоко. Також Єгова не вживає різких слів, нікого не критикує і не говорить із сарказмом, бо це ранить і наче «коле мечем» (Приповістей 12:18).

Безумовно, батькам не під силу в повній мірі наслідувати досконалий приклад Божого самовладання. Часом у вас виникатимуть вкрай напружені ситуації, коли ваше терпіння ось-ось лопне. Тоді пам’ятайте, що покарання, застосоване з гнівом, зазвичай деспотичне, надмірне і призводить до протилежних наслідків. До того ж, якщо ваше покарання спонукане сильним гнівом чи роздратуванням, то це аж ніяк не виховний захід — це просто втрата самовладання.

З іншого боку, коли ви караєте дитину з любов’ю і самовладанням, то, скоріш за все, досягнете ліпших результатів. Зверніть увагу, як вирішили проблему двоє батьків, Джордж і Ніколь, згадані на початку статті.

«Коли Джордан нарешті повернувся, у нас з дружиною все всередині кипіло. Але ми слухали його пояснення і зберігали самовладання. Оскільки була вже пізня година, ми вирішили все обговорити зранку. Ми разом помолилися і пішли спати. Наступного дня нам було значно легше говорити спокійно і досягти серця нашого сина. Він охоче прийняв обмеження, які ми встановили, і визнав, що мусить відповісти за свій вчинок. Ми розуміли, що на емоціях можна сказати чи зробити те, що призведе до зворотного ефекту. А коли ми спочатку вислуховуємо одне одного, то зазвичай нам вдається вирішити проблему» (Джордж).

«Мене сильно обурило, що мій синок так жорстоко повівся зі своєю сестрою. Замість того щоб негайно вирішувати проблему, я наказала сину піти в його кімнату. У той момент я була надто сердита, щоб прийняти розумне рішення. Пізніше, заспокоївшись, я строго пояснила, що не можна вдаватись до насилля і що він зробив своїй сестричці дуже боляче. Такий підхід добре вплинув на нього. Він попросив у сестрички вибачення і обійняв її» (Ніколь).

Справді, підґрунтям належного виховання, у тому числі покарання, завжди є любов.

Єгова завжди карає «до належної міри» (Єремії 30:11, «Переклад нового світу», англ.; 46:28). Він бере до уваги всі обставини і чинники, включаючи й ті, що не очевидні для інших. Як батькам наслідувати Єгову? Стівен, чиї слова наводились на початку статті, розповідає: «Нам було дуже боляче, і ми не могли зрозуміти, чому Наталі стоїть на своєму. Проте ми намагалися взяти до уваги її вік і ступінь розвитку».

Роберт, чоловік Ніколь, також старається зважати на всі обставини. Коли їхні діти погано поводяться, він завжди запитує себе: «Чи це сталося один раз і випадково, чи постійно повторюється і свідчить про негативну рису дитини? Чи дитина втомлена, чи погано почувається? А може, така поведінка — це симптом іншої проблеми?»

Помірковані батьки також пам’ятають, що діти — це не дорослі люди в мініатюрі. Апостол Павло визнав цей факт, написавши: «Коли я був немовлям, то говорив, думав... як немовля» (1 Коринфян 13:11). Роберт каже: «Мені легше правильно оцінити ситуацію і не реагувати надто гостро, коли нагадую собі, яким я був у дитинстві».

Батькам не треба вимагати від дітей неможливого. Але їм також не слід виправдовувати неправильну поведінку і мислення дитини або дивитися на все крізь пальці. Ураховуйте можливості вашої дитини, її обмеження та інші обставини, і тоді вам удасться застосовувати покарання врівноважено і з поміркованістю.

«Я, Господь, не змінююся»,— говориться в Малахії 3:6. Служителі Бога повністю довіряють цій істині, що дає їм відчуття безпеки. Якщо ви послідовно застосовуєте покарання, то ваші діти теж почуватимуться в безпеці. З іншого боку, якщо ваші норми змінюються залежно від вашого настрою, то дитина відчуватиме замішання і тривогу.

Згадайте, що сказав Ісус: «Нехай ваше слово “так” означає “так”, а “ні” — “ні”». Цей принцип також стосується виховання (Матвія 5:37). Перед тим як висловлювати якийсь ультиматум, подумайте, чи ви збираєтесь його втілити в життя. Коли ви попередили дитину, що певним чином покараєте її за погану поведінку, то обов’язково дотримайте свого слова.

Щоб бути послідовними у покаранні, батькам необхідно мати добрий обмін думками. Роберт пояснює: «Якщо наші діти умовили мене дозволити їм зробити те, що моя дружина заборонила, а я про це не знав, то я змінюю своє рішення, щоб підтримати дружину». Коли в батьків різні погляди на певну ситуацію, їм було б добре обговорити ці розбіжності наодинці і дійти одностайного рішення.

Якщо ви наслідуєте Єгову і застосовуєте покарання з любов’ю, поміркованістю і послідовністю, то будьте впевнені, що докладені зусилля підуть вашим дітям на добро. Виховуючи дітей з любов’ю, ви допоможете їм вирости зрілими, відповідальними і врівноваженими людьми. У Біблії говориться: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Приповістей 22:6).