ЙОСИП іде темним в’язничним коридором. Від нестерпної спеки і важкої праці він просто заливається потом. Під палючим єгипетським сонцем в’язниця розжарилась, мов піч. Порою Йосипу здається, що він знає в ній кожну цеглину, кожну тріщину у стінах. Тепер це весь його світ. Хоча Йосипа тут дуже поважають, від правди не втечеш — він в’язень.

Дуже часто Йосип лине думками в минуле, пригадуючи своє життя серед скелястих пагорбів Хеврона, на яких випасав батькові отари. Він не мав ще й 17 років, коли за дорученням свого батька, Якова, вирушив у місцевість, що лежала за багато кілометрів від дому. Йому аж не віриться, що колись він мав таку свободу. Заздрісні брати Йосипа, опановані ненавистю, мало не вбили його. Зрештою вони продали хлопця в рабство. Його привели до Єгипту, де він почав служити в домі Потіфара, який був придворним фараона. Потіфар повністю довіряв Йосипу. Але одного дня все обірвалось: Потіфарова дружина фальшиво звинуватила Йосипа у спробі зґвалтувати її, за що його кинули до в’язниці * (Буття, розділи 37, 39).

Зараз Йосипу 28, а за його плечима вже десяток років рабства й ув’язнення. М’яко кажучи, його життя склалося зовсім не так, як йому хотілось. Чи він коли-небудь зможе насолоджуватися свободою? Чи побачить знову свого дорогого старенького батька й улюбленого молодшого брата, Веніямина? Скільки ще йому доведеться нидіти у цій ямі?

Чи ви колись почувалися так, як Йосип? Іноді реальне життя далеке від юних мрій. Часами труднощам, здається, немає кінця, і в нас від безвиході опускаються руки. Подивімось, чого можна навчитися з прикладу віри Йосипа.

Йосип знав, що його Бог, Єгова, не забував про нього, і це, без сумніву, додавало йому витривалості. Навіть в’язничні мури у цьому чужому краї не перешкоджали Єгові благословляти свого вірного служителя. Біблія каже: «Єгова і далі був з Йосипом, виявляв йому віддану любов та допоміг здобути ласку в очах начальника в’язниці» (Буття 39:21—23). Йосип продовжував невтомно працювати, тому Єгова мав за що благословляти його. Як же Йосипа зігрівала думка про те, що Бог ні на мить не покидав його.

Чи Єгова допустить, щоб Йосип залишався у в’язниці до кінця свого життя? Йосип не знав, що й думати. Він не раз говорив про це Богові у молитвах. Як це часто трапляється, відповідь Єгови була зовсім несподіваною. Одного дня усіх в’язнів сколихнула новина: їхня доля спіткала двох власних слуг фараона — головного царевого пекаря і головного чашника (Буття 40:1—3).

Начальник охоронців доручив Йосипові піклуватися про цих чоловіків, які ще вчора  займали високе становище *. Однієї ночі і чашнику, і пекарю приснився виразний та загадковий сон. Побачивши їх уранці, Йосип зрозумів, що щось не так. Тому запитав: «Чому ви сьогодні такі сумні?» (Буття 40:3—7). Лагідний тон Йосипа запевнив чашника і пекаря, що йому можна довірити свої переживання. Йосип навіть не здогадувався, що ця розмова стане поворотним пунктом у його житті. Вона ніколи б не відбулась, якби Йосип не поцікавився почуттями цих чоловіків. З огляду на це кожен з нас може подумати: «Чи я виявляю віру в Бога, цікавлячись іншими?»

Чашник і пекар пояснили Йосипу, що збентежені побаченим уві сні і тим, що не було нікого, хто міг би розтлумачити кожному його сон. Єгиптяни надавали великого значення снам і дуже залежали від людей, які заявляли, що можуть їх тлумачити. Ці двоє чоловіків не знали, що їхні сни походили від Єгови, Йосипового Бога. Але Йосипу це було відомо. Він впевнено сказав: «Хіба ж не Бог дає тлумачення? Розкажіть, будь ласка, що вам приснилось» (Буття 40:8). Усі щирі люди, які вивчають Біблію, можуть взяти для себе урок зі слів Йосипа. Якби кожна релігійна людина виявляла таке ж смирення! Нам слід рішуче відкидати гордість і покладатися на Бога, якщо хочемо зрозуміти його слово (1 Фессалонікійців 2:13; Якова 4:6).

Першим почав розповідати чашник. Він сказав Йосипові, що йому приснилась виноградна лоза з трьома галузками, на яких достигали грона. Виноград дозрів, і чашник видавив з нього сік у чашу фараона. Єгова відразу допоміг Йосипу зрозуміти значення цього сну. Він пояснив чашнику, що три галузки — це три дні; через три дні фараон звільнить його і поверне на попереднє становище. Помітивши, що чашник повеселішав, Йосип попросив: «Згадай, будь ласка, про мене і вияви мені віддану любов: замов за мене слово перед фараоном». Потім Йосип розказав, що його викрали з рідної землі й несправедливо кинули до в’язниці (Буття 40:9—15).

Почувши добру звістку для чашника, пекар почав переказувати Йосипу свій сон, в якому він бачив три кошики з хлібом, що були в нього на голові, і птахів, які клювали з верхнього кошика. Єгова допоміг Йосипу розгадати і цей сон. Але для пекаря він віщував лихо. Йосип сказав: «Ось що значить твій сон: три кошики — це три дні. Через три дні фараон  накаже відрубати тобі голову і повісити тебе на стовпі. І птахи клюватимуть твоє тіло» (Буття 40:16—19). Йосип, як і всі вірні Богу служителі, сміливо проголошував Божі звістки: чи то добрі новини, чи неминучі присуди (Ісаї 61:2).

Через три дні слова Йосипа виконались. Фараон відзначав свій день народження (чого не робив Божий народ у біблійні часи) і під час святкування оголосив вирок двом своїм слугам. Він наказав стратити пекаря, а чашника повернути на його колишнє місце. На жаль, чашник зовсім забув про Йосипа (Буття 40:20—23).

Пройшло два роки (Буття 41:1). Уявіть, яким розчарованим, напевно, був Йосип. Він, імовірно, сповнився надією, коли Єгова допоміг йому розтлумачити загадкові сни чашника і пекаря. Після цього Йосип зустрічав кожен новий день з надією на звільнення. Але дні спливали, несучи з собою не очікувані зміни, а лише нудну тюремну роботу. Ці два роки, напевно, були для Йосипа найважчими. Все ж він ні на хвилину не втрачав довіри до свого Бога, Єгови. Йосип не дозволяв розпачу охопити його. Навпаки, він твердо постановив непохитно зносити всі випробування, які у свою чергу додавали йому щораз більшої витривалості (Якова 1:4).

У ці нелегкі часи усім нам треба розвивати витривалість. Зіткнувшись з випробуваннями, кожен з нас потребує рішучості, терпіння і внутрішнього миру, який може дати тільки Бог. Як і у випадку з Йосипом, Бог допоможе нам боротися з відчаєм та міцно триматися своєї надії (Римлян 12:12; 15:13).

Чашник забув про Йосипа, але цього не скажеш про Єгову. Однієї ночі він наслав на фараона два незабутні сни. У першому цар побачив, як з річки Ніл вийшли сім гарних відгодованих корів, а за ними — сім негарних і худих. Худі корови з’їли сім відгодованих. Після цього фараону приснилось, як з одного стебла виросло сім повних і гарних колосків. Але потім виросло ще сім колосків — тонких та обпалених вітром, які проковтнули сім повних і гарних. Уранці фараон прокинувся дуже стривоженим через сни, тому скликав усіх жерців-магів та мудреців, щоб вони розтлумачили їх. Але їм це не вдалося (Буття 41:1—8). Може, ті сни їх дуже вразили, а може, вони висували різні версії, які суперечили одна одній. Нам це невідомо. У всякому разі фараон був наче опущений у воду. Його охопило нестримне бажання дізнатись, що означали ті сни.

Нарешті чашник згадав про Йосипа. Його сумління прокинулось, і він розповів фараону про особливого молодого в’язня, котрий два роки тому правильно розтлумачив його та пекарів сни. Фараон наказав негайно привести Йосипа з в’язниці (Буття 41:9—13).

Важко уявити, які почуття охопили Йосипа, коли він побачив фараонових посланців. Він швидко перевдягнувся і поголився, очевидно збривши за звичаєм єгиптян усе волосся. Без сумніву, Йосип палко благав Єгову підтримати його, коли він розмовлятиме з фараоном. Невдовзі він стояв перед монархом у розкішному дворі царського палацу. Ми читаємо: «Фараон сказав Йосипу: “Мені приснився сон, але ніхто не може його розгадати. Я чув, що ти можеш розтлумачити будь-який сон”». Відповідь Йосипа ще раз засвідчила про його смирення і віру в Бога: «Не я, а Бог дасть фараону добру звістку» (Буття 41:14—16).

Єгові подобаються смиренні й вірні служителі, тож не дивно, що він допоміг Йосипу зрозуміти сни, що було не під силу жерцям-магам та мудрецям. Йосип пояснив, що обидва фараонові сни мають одне значення. Наславши на фараона сон двічі, Єгова хотів показати, що «твердо постановив» сповнити їх. Сім гарних корів і сім гарних колосків — це сім років великого достатку в Єгипті, а сім негарних корів і сім порожніх та обпалених вітром колосків — це сім років голоду, які прийдуть після семи врожайних років. Голод буде настільки сильним, що виснажить увесь край (Буття 41:25—32).

 Фараон відразу зрозумів, що тлумачення Йосипа правдиве. Але що йому робити? Тут Йосип запропонував план дій. Фараону треба було знайти «розсудливого й мудрого чоловіка» і поставити його над єгипетським краєм. Він мав упродовж семи врожайних років наглядати за збором зерна по цілій землі. Запаси мали позбирати в комори і роздавати протягом семи років голоду (Буття 41:33—36). З огляду на свій досвід і вміння Йосип міг легко справитися з такою роботою, але він не висував себе на цю посаду. Для Йосипа, як для смиренного чоловіка, цей самовпевнений крок був немислимим, а як для людини міцної віри — непотрібним. Якщо ми маємо справжню віру в Єгову, то будемо уникати честолюбства і самозвеличення. Ми будемо зберігати спокій, все залишаючи в могутніх руках Бога.

Фараону та всім його слугам сподобався мудрий Йосипів план. Цар також визнав, що такою мудрістю Йосипа наділив його Бог. Фараон сказав своїм слугам: «Хіба знайдеться інший такий чоловік, в якому був би дух Божий?» Тоді промовив до Йосипа: «Бог виявив усе це тобі. Тож розсудливішого й мудрішого від тебе не знайти. Я поставлю тебе над своїм домом, і мій народ у всьому тобі підкорятиметься. Лише троном я буду вищий від тебе» (Буття 41:38—41).

Цар Єгипту дотримав слова. Він дав Йосипу одяг з тонкого лляного полотна, золоте намисто, перстень з печаткою і царську колісницю. Фараон дав Йосипові владу над усім краєм, щоб той зміг втілити свій план у життя (Буття 41:42—44). Всього один день — і він уже не у в’язниці, а в царському палаці. Він прокинувся нікчемним в’язнем, а лягав спати другою людиною після фараона. Було очевидно, що Бог Єгова рясно винагородив Йосипа за його віру. Єгова бачив, з якою несправедливістю стикався його вірний служитель упродовж років. Бог найкраще знав, як виправити ситуацію і вибрав для цього слушний час. Цікаво, що так Єгова не тільки усунув шкоду, якої зазнав Йосип, але й подбав про майбутній ізраїльський народ. Про це піде мова в наступній статті з цієї серії.

Якщо ви вже не один рік стикаєтеся з випробуваннями чи несправедливістю, не впадайте у відчай. Пам’ятайте приклад Йосипа. За будь-яких обставин він виявляв доброту, смирення, витривалість і віру, тому Єгова свого часу щедро винагородив його.